Швидка соціально-психологічна допомога

Табакіна Юлія Вікторівна - психолог гімназії

Чаплинська Людмила Миколаївна - соціальний педагог

Діти, які знаходяться на порозі підліткового віку, хочуть знати все і вони знають, що це є доступним у Інтернеті. Це нормально, що вони хочуть подивитися, що там є. Для таких тем, які батьки знаходять неприйнятними (наприклад, відверто сексуальні матеріали для дорослих, інструкції з виготовлення бомб або різні небезпечні челенджі та експерименти) батьки можуть, звісно, використовувати Батьківські контролі, щоб заблокувати небажану інформацію. Але від всього дітей не можливо захистити.

Шановні батьки! Будьте друзями своїм дітям цікавтеся їх захопленнями та контентом, який вони полюбляють. Пояснюйте дитям про правила безпечної поведінки в Інтернеті. Показуйте власним прикладом, що без Інтернету можна весело та з користю проводити час. Розкажіть їм про свої почуття, про свої тривоги. Не говоріть:"Якщо дізнаюся, що ти щось там дивишся.... то..." або "Ну ти ж у мене не ідіот(ка), щоб таке витворяти...". Скажіть:"Я люблю тебе, я хвилююся, що зараз у Інтернеті багато різної інформації, що може тобі зашкодити. Я довіряю тобі, але давай домовимося, що коли виникне якась неприємна ситуація, то ти мені розкажеш і ми вирішимо її разом". Щастя вам та порозуміння.

Призначення практичного психолога та соціального педагога – виявлення проблем та визначення комплексу дієвих заходів, відповідних до вікових та індивідуальних особливостей конкретної особистості, адже від цього залежить успішність діяльності соціально-психологічної служби.

Тест "Які Ви батьки?"

Відмітьте ті фрази, які Ви часто використовуєте у спілкуванні з дітьми :

1. Скільки разів тобі повторювати?

2. Порадь, будь ласка, як мені вчинити у даній ситуації?

3. Не знаю, що б я без тебе робила(в)?

4. І в кого ти такий(ка) удався(лася)?

5. Які в тебе чудові друзі?

6. Ну на кого ти тільки схожий(а)?

7. Ти моя надія і опора!

8. Ну, які в тебе друзі?!

9. Про що ти думаєш?

10. Який(а) ти в мене розумний(а)?!

11. А як ти вважаєш, сину(доню)?

12. У всіх діти як діти, а ти?!

13. Який(а) ти у мене чемний(а)!

Аналіз результатів:

Відповіді: 1,2,4,6,8,9,12 - 2 бали; 3.5,7,10,11,13-1 бал.

7-8 балів — ви живете з дитиною душа в душу. Вона щиро любить і поважає вас. Ваші стосунки з нею благотворно впливають на становлення її як особистості.

9-10 балів — ви дещо непослідовні у взаєминах з дитиною. Вона поважає вас, хоча й не завжди з вами відверта. На її розвиток часто впливають випадкові обставини.

11 - 12 балів - вам необхідно бути уважнішим у ставленні до дитини. Ви користуєтесь у неї авторитетом, але авторитет не замінить вашої любові. Розвиток вашої дитини залежить від випадку більшою мірою, ніж від вас

13 — 14 балів — ви й самі відчуваєте, що дієте неправильно. Між вами і дитиною існує недовіра. Поки не пізно, постарайтеся приділяти їй більше уваги, враховуючи її запити та інтереси.

Труднощі адаптації дитини до навчання у 5-му класі

Кожна людина в певні періоди свого життя зазнає труднощів у зв’язку із освоєнням нового виду діяльності, переходом до нової ситуації, нових умов життя.

По складності адаптації 5-класників можна прирівняти до першачків, які з дитсадка поринули в шкільне життя. Проблема переходу молодших школярів до середньої школи досить глибока. Вона полягає у переході дітей до іншої школи, де п’ятикласники - наймолодші школярі, яким доводиться засвоювати закони нової школи.

Учні 5-их класів зустрілись з багатьма проблемами:

- різні вчителі, до яких діти ще не пристосувались та й вчителі не вивчили ще дітей;

- збільшилась кількість навчальних предметів і уроків

- змінився склад класу

- відбувається перехід з кабінету в кабінет

- чергування

Основними ознаками шкільної дезадаптації є : труднощі в навчанні, агресивна поведінка стосовно педагогів і однокласників, надмірна активність і рухливість, підвищена збудливість і тривожність, нездатність до концентрації уваги й зосередженості.

Проблему адаптації 5-класників до нових умов навчання доцільно розв’язувати спільними зусиллями сім’ї та школи. В школі - це робота психологічної служби, яка здійснює розв’язання цієї проблеми шляхом застосування різних форм діяльності з учнями та педагогічними працівниками.

Роль сім’ї в адаптації школярів

Родина – це те місце, де дитина повинна відчувати себе затишно і впевнено. Головний мотив у стосунках в родині – це любов батьків до своїх нащадків. В цей складний для дитини період, батьки повинні бути поруч, в будь-який час готові прийти на допомогу (підтримати, розрадити, заспокоїти). Вони повинні бути терплячими й уважними

Але батьки по різному розуміють і визначають любов до дитини.

Ось як нерідко виглядає спілкування люблячих батьків з дитиною :

“Знову ти плутаєшся у мене під ногами!”, “Займись чимось”, - обурюється мама готуючи обід.

“Не чіпляйся до мене, не бачиш, що я зайнятий” – бурчить батько збираючись на недільну рибалку.

“Господи, от звалився на мою голову! – вигукує бабуся якій на вечір “підкинули” онука, зруйнувавши її власні плани. – З таким неслухом як ти одна морока!”

“Такий шибеник росте! – скаржиться дідусь сусідові в присутності онука. – Батьків зовсім замучив, та й нас з бабусею з світу зживає!”

Згадайте, як часто ви самі чи ваші знайомі у свої сімейних стосунках вживали подібні заборонені висловлювання:

- Я тисячу разів говорив тобі що…

- Скільки разів треба повторювати…

- Про що ти тільки думаєш…

- Невже тобі важко запам’ятати це…

- Невже тобі незрозуміло, що…

- Ти такий самий (така сама), як і …

А тепер порівняйте наскільки рідше звучать атак звані бажані висловлювання:

- Ти в мене найрозумніший.

- Ти в мене найкраща.

- Ти мене завжди правильно розумієш.

- Я нікому так не вірю, як тобі.

Як же може оцінити ставлення до себе дитина, у якої аналітичні здібності тільки розвиваються і яка звикла вірити тому, що бачить і чує? Дитина потребує, щоб батьки (і в першу чергу мати) приділяли їй багато уваги. Вона не може знайти пояснень їхній нервовості і небажанню спілкуватися.

Поради батькам щодо виховання дитини та подолання проявів дезадаптації у п’ятикласників.

Критерієм успішної адаптації до нових умов є, насамперед, ступінь збереження психічного і фізичного здоров’я. Тому важливо, щоб батьки слідкували за дотриманням режиму дня школяра. Основними елементами режиму дня є різні види розумової ї фізичної діяльності, відпочинок з максимальним перебуванням на свіжому повітрі, регулярне харчування, повноцінний сон та вільний час, що призначений для задоволення індивідуальних нахилів та інтересів.

Під час виконання домашніх завдань дитиною контролювали дотримання санітарних вимог.

Важливою якістю батьків є чутливість до дитини. Недостатньо бути постійно з дитиною, – потрібно сприймати її як рівнозначного учасника спілкування.

Будьте уважними до дитини, а, також, чуйними та чутливими. Те, що ви вважаєте несуттєвим, неважливим, для вашої дитини може значити дуже багато. Звичайно, легше відмахнутися від проблеми, ніж розв’язати її.

Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:

• Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.

• Не ставте забагато запитань.

• Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.

• Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.

• Не вигадуйте для дитини багато правил — вона перестане звертати на них увагу.

• Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.

• Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.

Діти і комп'ютер

Не секрет, що комп'ютер наприкінці XX ст. — на початку XXI ст. став для дітей найулюбленішою іграшкою, порадником, навіть другом.

Комп'ютерні ігри захоплюють увагу дітей, приваблюють їх динамічними сюжетами, дають їм змогу жити гострими почуттями. Не секрет, що дедалі більше дітей просиджують за комп'ютером увесь час, забуваючи про радість спілкування з рідними, друзями, залишаючись наодинці з собою, не замислюючись ані про цінності життя, ані про своє майбутнє.

Потрібно не забувати про фактори ризику, яким піддається користувач під час тривалого перебування за комп'ютером:

• електромагнітне випромінювання;

• утома очей від мерехтіння екранного зображення;

• тривала статична робоча поза;

• психологічна втома від невідповідного оформлення та освітлення приміщення;

• термін перебування за комп'ютером;

• утома через неправильне ергономічне оформлення та психологічний уміст програмного забезпечення;

• стреси, що виникають через застосування комп'ютера.

Можливі небажані наслідки взаємодії дитини з комп'ютером слід ураховувати з самого початку її ознайомлення з комп'ютером. По можливості батьки повинні влаштовувати ознайомлення дитини з комп'ютером під керівництвом фахівця, який має бути обізнаний із негативними наслідками взаємодії з електронними засобами (зокрема, із комп'ютерною залежністю). На жаль, сьогодні обмаль і шейх фахівців, і їх роль відведена батькам. Добре, коли батьки мають уявлення про те, що користування комп'ютером є оманливим і призводить до надмірного перевантаження. Противагою надмірному захопленню комп'ютерними іграми і розвиток у дитини самоконтролю. З цією метою необхідно навчити п планувати тривалість комп'ютерної діяльності, а саме вчити:

• призначати собі термін закінчення гри, після завершення якої, незалежно від етапу гри, обов'язково вимкнути пристрій (наприклад, канадські виробники дитячих розвивальних програм для дітей 4-6 років пропонують цікаві завдання, що розраховані на 7 хв активної роботи дитини з комп'ютером, а решта часу знадобиться на активні розвивальні ігри, малювання, вирізання, що пов'язані з комп'ютерним завданням);

• заздалегідь визначати початок спілкування з комп'ютером і ввімкнути його лише тоді, коли настане час. Батькам бажано стежити за нерегулярністю такого дозвілля, робити перерви в конкретні дні.

Зрозуміло, що цьому має передувати роз'яснювальна робота про шкідливість надмірного захоплення комп'ютером, про те, що віртуальна реальність — це не життя, це лише паралельний, але не головний процес, і тому дозовані комп'ютерні розваги потрібно поєднувати з реальними активними діями — заняттям спортом, фізичними иправами, рухливими іграми на повітрі, спілкуванням із рідними, друзями, заняттям мистецькою діяльністю (співами, танцями, малюванням, ліпленням тощо).

Під час комп'ютерного дозвілля варто звертати увагу на інформаційні системи та розвивальні ігри, а не на ігри, що засновані на емоційному збудженні (автоперегони, зоряні війни, стрілялки тощо). Дуже корисно використовувати творчі завдання: малювання за допомогою комп'ютерних програм, заняття фотографією, літературна діяльність, робота з пізнавальними системами.

Батьки повинні цікавитись тим, як їх діти користуються комп'ютером, контролювати зміст ігор та програм, допомагати та підбадьорювати, коли дитина виконує нові та нестандартні завдання, обговорювати комп'ютерну рекламу та агресивні ігри (це сформує розуміння того, що є для них корисним та шкідливим). Найголовніше, що потрібно пам'ятати: дитина в подальшому повинна почуватися господарем комп'ютера, а не навпаки.

Поради батькам

• Купуючи монітор, перевірте, чи відповідає він таким стандартам: Шведський стандарт МРКII, стандарт 180 9241, частина 3.

Ці стандарти висувають суворі вимоги щодо електромагнітного випромінювання.

Не купуйте комп'ютери, що відтворюють нечіткі, мерехтливі зо враження - це шкодить зору.

• Відстань від очей до монітора не повинна бути меншою ніж 70 см.

• Під час роботи з комп'ютером необхідно зберігати правильну по-ставу. Спинка стільця повинна підтримувати нижню половину спини. Якщо є підлокітники, вони повинні відповідати зросту. Голову слід тримати прямо, з невеликим нахилом уперед. Коли починається робота з клавіатурою, руки повинні бути зігнутими приблизно під кутом 90 плечі розслаблені. Це допоможе уникнути перенавантаження хребта, м'язів плечей, рук.

• Не забувайте про правильне освітлення, що пом'якшить мерехтіння на екрані. Не можна сидіти за дисплеєм у темряві. Освітленість кімнати має дорівнювати 300 люкс. Не можна ставити монітор навпроти вікна.

• Для дітей віком 4-6 років фахівці пропонують розвивальні ігри, що займають 7-10 хв та поєднуються з творчими завданнями (ма¬лювання, вирізання, ліплення).

Критерії відбору комп'ютерних програм

• Відповідність до вікових особливостей (програми не повинні формувати навички, до яких дитина ще не готова, навчальний матеріал повинен містити приклади з реального життя дитини, що зрозуміліїй).

• Дослідницький характер (програма ініціює участь дитини у дослідах, пізнавальній діяльності).

• Легкість для самостійних занять (наприклад, використання навчальної програми не потребує від дитини вміння читати).

• Дитині даються прості для розуміння вказівки та використовується незначна кількість засобів керування зображенням на екрані.

• Розвиток широкого спектру навичок та уявлень (класифікація, прийняття рішень, експеримент тощо).

• Високий технічний рівень (приваблива графіка, анімаційні ефекти, привабливі звукові супроводи).

• Цікавість (стимулювання уяви дитини).

• Стимулюючий характер (коли дитина користується розвивальною програмою, вона відчуває задоволення від досягнутого успіху. Це підвищує її самооцінку, розвиває почуття власної гідності).

• Не забувайте, що заняття з комп'ютером повинно контролюватись батьками або фахівцем.

Методичні рекомендації для проведення конкурсних випробувань

по прийому учнів до першого класу гімназії

Пояснювальна записка

На сьогоднішній день всі учасники навчально-виховного процесу розуміють необхідність визначення рівня готовності дітей дошкільного віку до навчання у навчальних закладах підвищеного рівня складності: гімназіях, ліцеях, колегіумах, коледжах, тощо.

Дитина, що вступає до гімназії, має бути зрілою у фізіологічному й соціальному відношенні, вона має досягти певного рівня розумового й емоційно-вольового розвитку. Навчальна діяльність гімназичного рівня потребує неабияких зусиль, певного запасу знань про навколишній світ, сформованості елементарних понять. Дитина повинна володіти розумовими операціями, вміти узагальнювати й диференціювати предмети і явища довкілля, уміти планувати свою діяльність і здійснювати самоконтроль. Важливими є і позитивне ставлення малюка до навчання, і здатність до саморегуляції поведінки та прояву вольових зусиль. Тому поняття «готовність дитини до навчання у гімназії» ми розглядаємо як комплексне, багатогранне і таке, яке охоплює всі сфери життєдіяльності майбутнього гімназиста.

Для визначення рівня психосоціальної зрілості, шкільної мотивації та рівня розвитку пізнавальних процесів (пам’яті, уваги, мислення, сприйняття) на етапі прийому дитини до гімназії доцільно проводити індивідуальний діагностичний мінімум. Слід зазначити, що на даному етапі досліджується рівень психологічної зрілості дитини, але не шкільної, а дошкільної. Тому що саме зрілий дошкільник готовий до успішного навчання в початковій школі (і з погляду соціальної адаптації, і з погляду успішності засвоєння знань і навичок).

Доцільним було б запитання, для кого ми це робимо? Для шкільної адміністрації, яка із задоволенням нагадає принагідно, що набір першокласників відбувається обов’язково із повною діагностикою? Для вчителя, який хоче мати інформацію про кожного зі своїх майбутніх учнів? А може, для мами і тата, які мріють почути заповітні слова «До навчання готовий»?

Насправді мета діагностики полягає зовсім не у цьому. Кожний гуманний учитель або психолог повинен розуміти, що від його рішення «готовий-неготовий» здебільшого залежить дитяча доля. Давайте поміркуємо над конкретним прикладом. Мама відвела хлопчика до першого класу. Малюк досить «підкований», навіть непогано читає, лічить до ста. Але жахливий непосида та у будь-яку зручну хвилинку намагається погратися машинкою, що захована у його кишені. За всіма інтелектуальними тестами він повністю готовий до навчання у першому класі. Саме таке рішення прийняли вчитель і психолог. Але що ми бачимо в першому класі? Відсутність інтересу на уроках, некерована поведінка. Та й у навчанні ця дитина не є найуспішнішою серед однолітків. Але ж перспективи були такі чудові. До того ж давно доведено, що дитина, яка має високий рівень розвитку пізнавальних процесів: добре розвинену пам'ять, увагу, мислення, сприйняття має більше шансів на швидку адаптацію у процесі навчання та засвоєння нових знань, умінь та навичок. Тому не потрібно недооцінювати ефективність і важливість діагностики під час прийняття дітей до першого класу.

Нами розроблений діагностичний комплекс, який допоможе вчителям початкової школи та психологу виявити індивідуальний рівень розвитку відповідних психічних структур дитини, що повинно зробити педагогічну діяльність більш цілеспрямованою і толерантною.

Діагностичний комплекс складається з 9 тестів: (див. додаток 1)

Тест 1. Рівень психосоціальної зрілості

Мета: збір інформації про особистість дитини і її знання про навколишній світ.

Тест 2. Мотивація навчальної діяльності.

Мета: визначити мотиваційну готовність дитини до навчання у гімназії та мотиви, якими вона керується.

Тест 3. Пам'ять.

Мета: визначити рівень розвитку слухової, зорової, механічної пам’яті та рівень сформованості довільного та мимовільного запам’ятовування, знання дитини про форми та геометричні фігури.

Тест 4. Увага

Мета: виявити вміння дитини концентрувати увагу на певному завданні і чітко виконувати завдання вчителя.

Тест 5. Сприйняття.

Мета: виявити рівень розвитку здатності до міркування та переключення уваги.

Тест 6. Рівень мовного розвитку

Мета: виявити обсяг словникового запасу, здатності до узагальнення та порівняння.

Тест 7. Фонетичний слух.

Мета: виявити сформованість психологічних функцій дитини - сприйняття нею інформації на слух; рівень розвитку фонетичного аналізу дитини, а також його здібностей до аналізу звукового коду.

Тест 8. Мислення.

Мета: оцінити логічне мислення дитини – рівень сформованості розумових операцій аналізу, порівняння та узагальнення.

Тест 9. Дрібна моторика.

Мета: виявити уміння дитини орієнтуватися у своїй роботі на зразок, точно копіювати його.

Всі результати діагностування заносяться до протоколу індивідуального психологічного обстеження (див. додаток 2) на основі яких і утворюється рейтинг майбутніх першокласників.

Для підготовки дитини до навчання у гімназії та успішного і результативного проходження конкурсного відбору необхідні дві важливі умови:

1. Дошкільна підготовка, яка проводиться на базі гімназії, вчителями початкової школи.

2. Домашня підготовка дитини батьками.

І. Етап. Дошкільна підготовка.

Діти, які приходять до гімназії мають різний загальний розвиток, різні знання, уміння, навички. Одні вміють читати, рахувати до 100, інші знають частину букв, рахують в межах 10, а частина знає 2-3 букви або нічого не знає. Неоднаковий рівень підготовки шестиліток до навчання в першому класі дуже ускладнює роботу з ними.

Особливі труднощі викликані і тим, що у дітей слабо розвинені фонетичний слух, усне мовлення, немає також елементарних вмінь і навичок з читання і письма. Вони не вміють розпізнавати основні кольори спектра, правильно користуватися олівцем, ручкою ножицями, не вміють клеїти, малювати.

Основними завданнями дошкільної підготовки мають бути: приведення в систему набутого дитиною життєвого досвіду, формування початкових уявлень про оточуючу природу і суспільне життя, володіння елементарними організаційними, загально-мовленнєвими, загально пізнавальними, контрольно-оцінними вміннями і навичками.

Досвід підготовки до навчання в гімназії шестилітніх дітей дає підстави стверджувати, що ці завдання реальні.

Зміст занять дошкільної підготовки систематизовано відповідно до вимог навчання і виховання дітей шестирічного віку.

ІІ. Етап. Домашня підготовка.

Функції підготовчих занять у гімназії обмежені – це справді підготовка дитини, але без систематичної допомоги батьків вони є зовсім не ефективними.

Нами розроблені методичні рекомендації та комплекс вправ, які допоможуть батькам підготувати дитину до навчання у гімназії.

В основу представленої нижче технології покладено ідею комплексного розвитку дошкільної зрілості та розвитку пізнавальних процесів як головних умов успішного навчання дитини в початковій ланці гімназії.

Готуємо майбутнього гімназиста

(методичні рекомендації та поради батькам)

Перш ніж розпочати заняття дайте відповідь на декілька запитань.

«Чи готова дитина до навчання у гімназії?»

Експрес-тест

· Чи хоче ваша дитина йти до школи?

· Чи думає ваша дитина про те, що в школі вона багато дізнається і навчатися буде цікаво?

· Чи може ваша дитина самостійно займатися якоюсь справою, яка потребує зосередження впродовж 30 хвилин?

· Чи не соромиться ваша дитина в присутності незнайомих?

· Чи вміє ваша дитина скласти розповідь за картинкою, яка складається не менш ніж з 5 речень?

· Чи може ваша дитина розповісти напам’ять декілька віршів?

· Чи вміє змінювати іменники за числами?

· Чи вміє дитина читати складами або навіть цілими словами?

· Чи вміє вона рахувати до 10 й у зворотному порядку?

· Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання чи додавання?

· Чи любить вона малювати й розфарбовувати картинки?

· Чи може ваша дитина користуватися ножицями і клеєм?

· Чи може вона зібрати пазл з 10 елементів за хвилину?

· Чи знає дитина назви свійських і диких тварин?

· Чи може узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідор, морква, цибуля)?

· Чи любить ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?

· Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?

Якщо на більшість питань ви відповіли позитивно, - вітаємо. Ви можете сміливо записувати дитину до школи. Ну а негативні відповіді – це також результат: є над чим попрацювати. Наш комплекс вправ саме для вас.

Бажаємо успіху.

Вправи на розвиток пам’яті і уваги

«Що у мішку?»

Покладіть у мішок декілька предметів, зроблених з різних матеріалів і різних за формою. Запропонуйте дитині засунути руки у мішок і впізнати предмет, який йому попався. При цьому слід коментувати свої дії: «Я тримаю в руках щось невелике, гладке, тверде, легке, резинове. Це - м’яч».

«Вгадай по запаху»

Попросіть дитину закрити очі. Підносьте до його обличчя предмети з яскравим запахом (часник, парфуми, кофе, апельсин і т. ін.). Завдання дитини в тому, щоб вгадати і назвати предмет, запах якого від відчуває.

«Подивись і запам’ятай»

Протягом декількох секунд показуйте дитині сюжетну картинку. приберіть зображення. Задавайте дитині питання про побачене на малюнку. звертайте увагу на деталі, допомагайте дитині уточнюючими питаннями (скільки птахів сиділо на дереві, якого кольору двері будинку і т. ін.). Поміняйтеся ролями, запропонуйте дитині придумати і задати вам питання за картинкою.

«Розфарбуй правильно»

Напишіть крупним шрифтом букви і цифри, одну за одною. Запропонуйте дитині обвести всі букви червоним олівцем, а всі цифри – синім. Ускладнюючи завдання, попросіть всі голосні букви обвести червоним олівцем, всі приголосні – синім цифри – зеленим.

«Кільця»

Намалюйте декілька рядків кілець з розривами в різних місцях. запропонуйте дитині знайти і закреслити кільця з розривами в певних місцях, наприклад: «Закресли, будь ласка, кільця з розривами справа червоним олівцем, а кільця з розривом унизу - синім».

«Будь уважним!»

Розкладіть на столі декілька карток із зображеннями різних предметів. Називаючи один з предметів, ви плескайте рукою по столі біля картки з зображенням об’єкта. Дитина повинна повторювати ваші рухи, але при цьому бути дуже уважним, тому що іноді називаючи один предмет, ви плескаєте по столу біля картки з іншим зображенням.

«Розклади правильно»

Для вправи вам знадобиться два однакових набори картинок. В кожному наборі повинно бути не менше п’яти зображень. Розкладіть картинки зі свого набору у певній послідовності. Дитина роздивляється отриманий ряд протягом 10 секунд, після чого ви закриваєте зображення. Завдання дитина - розкласти свої картинки у тому ж порядку, тримаючи зразок у пам’яті. Ускладнюючи завдання, збільшуйте кількість картинок.

Вправи на розвиток мовлення

«Склади речення»

Запропонуйте дитині скласти речення з запропонованих вами слів. На перших заняттях кількість слів не повинно бути більше трьох, наприклад, «берег, будинок, білий» - «На березі річки стоїть будинок з білим дахом» або «Взимку дахи будинків і річки стають білими від снігу» і т. ін. Поясніть дитині, що форму слів можна змінювати, тобто використовувати їх у множині, змінювати закінчення.

«Один-багато»

Кидаючи дитині м’яч, називайте будь-який предмет в однині. Дитина повертає м’яч, називаючи форму множини, наприклад, дерево – дерева,

вікно – вікна і т. ін.

НА ДОПОМОГУ БАТЬКАМ

Батьківський катехізис, або Закони розумно організованого

сімейного виховання школярів

1. Пам'ятайте, що навчання — один із найскладніших видів праці, а розумовісили й здібності дітей не однакові.

2. Не можна вимагати від учня неможливого. Важливо визначити, на щовін здатен у даний час навчальної діяльності, як розвивати його розумовіздібності.

3. Навчання не сприяє розвитку учня, якщо воно вимагає від нього механічноїроботи, зазубрювання, а не напруження розумових сил, пізнавальної активності,мислення та дії.

4. Найпростіший метод виховання, що не вимагає ні часу, ні розуму — побитидитину й цим озлобити її чи зламати. Виключайте опіку, крик, насилля й командно наказовий тон. Вони викликають протидію дітей, психічні травми, придушують бажання та інтерес, примушують шукати порятунок в обмані.

5. Розвивайте цікавість, інтелектуальні бажання, ініціативу й самостійністьдитини в навчанні та в усіх її справах.

6. Пам'ятайте, що згідно з науково обґрунтованими нормами, над виконанням усіх домашніх завдань учень першого класу має працювати не більше однієї години, 2-го класу — 1,5 години, 3—4 класів — до 2-х годин, 5—6 класів — до 2,5години, 7 класу — 3-х годин, 8—11 класу — 4-х годин.

7. Привчайте дітей користуватися годинником і не дозволяйте сидіти над виконанням домашнього завдання більше встановленого часу. Це відіб'ється на їхньому здоров'ї та розумовому розвитку. На вихідні дні та свята домашні завданняне слід давати.

8. Не примушуйте учня писати в чернетках, переписувати виконане нимзавдання — це призводить до перевтоми, викликає відразу до навчання.

9. Не хвилюйтеся, якщо ваша дитина отримає за виконану роботу не таку оцінку, як вам би хотілося. По-перше, оцінка має виховну роль, а по-друге, це неостання робота й не остання оцінка.

10. Дайте дитині можливість самостійно пізнати радість успіху в навчанні, визначити індивідуальну стежку в розумовій праці.

11. Перевіряйте виконані дітьми домашні завдання, особливо на першомуетапі навчання. Але вашими оцінками має бути «задоволений» та «не задоволений». Можна додати слово «дуже». І будьте впевнені, що завтра ваша дитина будедуже старатися, щоб ви були нею задоволені.

12. Здоров'я дитини — крихка кришталева куля, а тримають її три атланти:спадковість, спосіб життя й середовище. Організуйте правильний режим життя,харчування й відпочинку дітей.

13. Організовуючи різні ігри й види навчальних занять дітей, приділяйте увагуфізичному розвитку й особливо розвитку дрібних м'язів (пальців та рук). Від цьогозалежить почерк дитини, якість малювання, креслення, ігри на музичних інструментах. 14. Обов'язково помічайте й заохочуйте навіть мало помітні успіхи дітейу навчанні й поведінці, використовуючи для цього слова похвали, поцілунки й різні види морального заохочення.

15. Батько і мати — найкращі вихователі, вони повинні впливати на поведінкусвоїх дітей навіть тоді, коли їх немає вдома.

Пам'ятайте, що дитина — дзеркало життя своїх батьків. Як у краплині водивідбивається сонце, так у дітях відбивається вся організація життя сім'ї, працьовитість, духовне багатство й моральна чистота матері та батька.

Поради батькам, які прагнуть розвивати здібності своїх дітей

1.Не стримувати розкриття потенціальних можливостей психіки.

2.Уникати однобокості в навчанні та вихованні.

З.Не позбавляти дитини ігор, забав, казок, створювати умови для виходу дитячоїенергії, рухливості, емоційності.

4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуттябезпеки,кохання, повага до себе та оточуючих), оскільки людина, енергія якої пригніченазагальними проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження.5.Залишайте дитину на самоті й дозволяйте займатися своїми справами.Пам'ятайте: «Якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися безвас».

6.Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до невдач.Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

7.Будьте терплячими до ідей, поважайте допитливість, запитання дитини.Відповідайте на всі запитання, навіть, якщо вони, на ваш погляд, виходять за рамкидозволеного.

8.Навчати слід не того, що може сама дитина, а того, що вона опановує задопомогою дорослого, показу, підказки.

ПОРАДИ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ,

У ВИХОВАННІ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ

1. Відповідайте на всі запитання своєї дитини якомога терпляче і чесно. Серйозні запитання - сприймайте серйозно.

2. Не сваріть дитину за безладдя у кімнаті чи на письмовому столі, якщо цепов'язане з творчим заняттям і робота ще не закінчена.

3. Виділіть дитині кімнату чи спеціальний куточок винятково для самостійних творчих занять.

4. Показуйте дитині, що любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення.

5. Допомагайте дитині будувати її плани і приймати рішення.

6. Показуйте дитині цікаві місця.

7. Допомагайте дитині поліпшувати результати її роботи.

8. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми і з радістю зустрічайте їх у себе в оселі.

9. Ніколи не кажіть дитині, що вона гірша від інших дітей.

10.Не карайте ніколи дитину приниженням.

11.Купляйте дитині книги за її інтересом.

12.Привчайте дитину самостійно мислити.

13.Регулярно читайте дитині.

14.Привчайте дитину до читання з дитинства.

15.Пробуджуйте фантазію і уяву дитини.

16. Уважно ставтеся до потреб дитини.

17.Знаходьте час, щоб щодня побути з дитиною наодинці.

18. Дозволяйте брати участь дитині у плануванні сімейного бюджету.

19.Ніколи не сваріть дитину за невміння і помилки.

20. Хваліть дитину за навчальну ініціативу.

21. Вчіть дитину вільно спілкуватися із дорослими.

22. Дозволяйте дитині гратися з усяким мотлохом.

23.Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно

24.У заняттях дитини я знаходжу гідне похвали.

25.У вас не повинно бути тем, які ви не обговорюєте з дитиною.

26. Допомагайте бути дитині особистістю.

27. Допомагайте дитині знаходити телепрограми.

28.Розвивайте у дитині позитивне сприйняття її здібностей.

29.Ніколи не відмахуйтеся від невдач дитини.

30.Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих.

31 .Вірте в здоровий глузд дитини і довіряйте їй.

Рекомендації батькам щодо розвиткутворчих можливостей дитини

1. Визначайте раніше не визнані або не використані можливості дитини.

2. Підтримуйте бажання дитини працювати самостійно.

3. Не втручайтесь в процес творчої діяльності сина або дочки.

4. Давайте дитині свободу вибору методів досягнення мети.

5. Створюйте умови для конкретного втілення творчих ідей дитини.

6. Заохочуйте дитину до роботи у груповому творчому процесі.

7. Заохочуйте до роботи над проектами, запропонованими самою дитиною.

8. Не тисніть на дитину, створюйте вільну, невимушену атмосферу.

9. Схвалюйте результати діяльності сина чи доньки у якійсь одній галузі, зметою спонукати бажання випробувати себе в інших видах діяльності.

10.Підкреслюйте позитивне значення індивідуальних особливостей вашоїдитини.

11 .Шануйте потенційні можливості дитини, якщо вона в чому-небудь відстає.

12.Демонструйте свій ентузіазм у якійсь діяльності.

13.Підтримуйте своїм авторитетом дитину, що висловлює відмінну від іншихдумку й у зв'язку з цим відчуває тиск з боку своїх однолітків.

14.Допомагайте дитині знаходити у її фантазіях зв'язок із реальним світом.

15.Одержуйте максимальну користь від її хобі, конкретних захоплень і індиідуальних схильностей.

16.Виявляйте терпиме ставлення (хоча б тимчасово) до можливого безладдя

у зв'язку з творчою роботою дитини.

17.Заохочуйте максимальне залучення дитини до спільної творчої роботи із

старшими.

18.Постійно переконуйте дитину, що ви для неї є однодумцем, а не опонентом.

Рекомендації для батьків

1.Виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод людей, любові до своєї родини, народу, Батьківщини та школи.Неприпустимо в присутності дитини негативно висловлюватися на адресу працівників школи.

2. Бути в усьому прикладом для своєї дитини.

3.Піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток:

-поважати дитину, не застосовувати до неї фізичну силу;

-проводити бесіди на тему профілактики шкідливих звичок;

слідкувати за тим, що дивиться дитина по телебаченню;

-бути відповідальним за відвідування школи, своєчасний прихід на заняття своєї дитини;

-перевіряти готовність дитини до уроків, дбати про її охайний вигляд, поважно ставитися до встановленої в школі форми і прийнятих вимог до зовнішнього вигляду, пам'ятати, що дотримання шкільної форми є ознакою поваги до традицій школи;

-цікавитися дозвіллям своєї дитини, знати, з ким і де спілкується вона у вільний час, впливати на вибір кола друзів.

4. Цікавитися проблемами життя школи і класу, де навчається дитина:

-відвідувати всі батьківські збори;

-допомагати класному керівникові у вихованні та проведенні позакласної роботи;

-у випадку конфліктної ситуації інформувати насамперед класного керівника;

-уважно ставитися до проблем своєї дитини, у разі потреби захищати її тільки законними методами.

Рекомендації вчителям і батькам, що працюють і виховують обдарованих дітей

1. До обдарованих дітей треба ставитися спокійно, не ображаючись на їхні «підколювання» й не помічаючи недоречних дотепів. Завжди слід пам'ятати про те,що таким дітям живеться не легко. Тому вчитель повинен створити таку атмосферув класі, в якій успіхи "зоряного хлопчика" (або дівчинки) викликали б не почуттязаздрості чи роздратування, а повагу з боку його однолітків. Постійнанедоброзичлива оцінка вихователя може призвести до втрати дитиноювпевненості у своїх силах і тим самим приглушити здібності. Однак інша крайність -"захвалювання" - викликає зарозумілість, що не менш шкідливо. Оцінка, яку дає вихователь, має бути вимогливою, суровою, але доброзичливою, щоб зміцнювати віру в успіх.

2. Треба допомогти такій дитині, тобто дати їй завдання складніше. Кожне наступне завдання має бути більш складним, ніж попереднє, і водночас посильним.

3. Ефективна методика самостійного опрацювання (дослідження) учнем новоїтеми. На півріччя кожен одержує свою серію завдань різної складності, які требавирішити самостійно. Після цього поступово завдання розбирають усім класом.

4. Якщо сфера інтересів і набір здібностей учня досить вузькі, завдання вчителя розвинути ці здібності максимально, щоб у майбутньому ця людина булаздатна професійно використовувати наявні в неї здібності і стати винятковою у своїй галузі.

5. Головна помилка та проблема масової школи полягає в тому, що найчастіше вона йде шляхом найменшого опору, прагнучи дати готові відповіді на всі запитання й підлаштовуючись під "середнього" або, що найнебезпечніше, під найслабшого учня, не бажаючи возитися із обдарованими "вискочками". В такому разі порада батькам: шукайте розумного, небайдужого педагога у своєму селі, місті,
найближчих містах і селах. За можливістю, віддайте дитину до спеціалізованої школи - з поглибленим вивченням тих або інших предметів. Талановитим дітям необхідне особливе середовище, необхідні труднощі, якщо хочете, оскільки легкі успіхи за низьких вимог і загального слабкому фону загрожують швидкою деградацією.

6. Гуртки, студії, секції допоможуть дитині розвинути природний потенціал. Олімпіади, змагання теж корисні, якоюсь мірою необхідні - для того, щоб реально оцінити свої сили, не варитися у власному соку, самовдосконалюватися, не зупинятися на досягнутому. Перемога в будь-якому змаганні (спортивному, інтелектуальному) - незамінний стимул для подальшої діяльності. Однак не можна зациклюватися на перемозі й треба розумно переживати поразки.

7. "Розвиваючи талант своєї дитини, не виховуйте з неї вундеркінда!" Деякі батьки штучно "створюють" вундеркінда, наймаючи для нього ледве не з дитячого віку штат викладачів. Бажаючи добра своєму вихованцю, турботливі мами й тата навіть не підозрюють, що завдають йому зло, віднімаючи у свого улюбленця дитинство і найчастіше позбавляючи його майбутнього. Заучена й переучена дитина і є вундеркіндом, і от що на нього чекає в дитинстві та після нього: Ш перевтома; Ш розчарування через комплекс незадоволеної гордині та нерозуміння оточуючих; Ш відсутність друзів та елементарних практичних навичок; Ш несформоване сімейне життя; Ш зруйноване здоров'я, нарешті.

Отже, необхідно вчити й розвивати дитину відповідно до її здібностей, а не з амбіцій батьків. І ще: завжди пам'ятайте про те, що різні види дитячої обдарованості виявляються в різні вікові періоди. Рання обдарованість - це як випередження в зростанні: просто якась дитина обігнала своїх однолітків. Треба бути готовим до того, що через декілька років вони її наздоженуть, а може, й переженуть, і її доросла кар'єра не буде такою блискучою, як навчання в школі. Для того щоб процвітати в дорослому житті, сучасній талановитій людині необхідно бути менеджером своїх ідей і вміти просувати їх на ринку послуг.

Особливості особистості учнів 11-12 років

залежать від співвідношення інтелекту і креативності

М.Воллах і Н.Коган (1965) виявили чотири групи дітей з різними рівнями інтелекту і креативності:

високий інтелект,

висока креативність

низький інтелект,

висока креативність

- Діти соціально-активні (протест проти нудьги, недоліків у програмах навчання).

- Виражене прагнення привернути до себе увагу.

- Зверхагресивність.

- Самовпевненість.

- Незалежність, комунікабельність.

- Популярність серед товаришів.

- Непопулярні серед підлітків.

- Почувають себе ущербними.

- Знаходяться у постійному конфлікті з іншими і з собою.

високий інтелект,

низька креативність

низький інтелект,

низька креативність

- Самовпевненість.

- Популярність серед підлітків і педагогів.

- Але не виявляють соціальної активності.

- Не шукають спілкування з однолітками.

- Дуже хворобливо переживають свої невдачі у навчанні.

- Ще більш самовпевнені.

- Прагнуть до соціальної активності.

- Але водночас дуже пасивні, безініціативні, замкнуті.

- Постійно шукають засоби психологічного захисту та компенсації здібностей яких не вистачає.

ДЕЯКІ ПОРАДИ ЩОДО СПІЛКУВАННЯ І ВИХОВАННЯ ЗВЕРХАГРЕСИВНОЇ ДИТИНИ

1. Якщо дитина проявляє садистські нахили, жорстока по відношенню до інших людей, тварин – це проблема емоційного і психічного плану. В такому випадку потрібно звертатись до дитячого психотерапевта.

2. Якщо дитина запальна і войовниа – переконайтесь, чи не ви, або ж батьки провокують таку поведінку. До такої дитини слід бути уважними; роз’яснювати ій наслідки її поведінки, щоб вона вчилась регулювати свої стосунки з іншими дітьми.

3. Якщо дитина не вміє стримувати гнів, необхідно залучати її до “активного слухання”, щоб вона привчалась вербально висловлювати агресію і знімати збудливість та нервозність.

4. Із “кінозалу” (домашнього) – виключити перегляд фільмів і телепередач із сценами насильства, жорстокості.

5. Ні в якому разі не застосовувати фізичне покарання до таких дітей.

6. Роз’єднати хулігана і жертву. Зайняти хулігана конкретною роботою, щоб його енергія використовувалась з миролюбною метою.

7. Привчати дітей до самостійного вирішення своїх проблем настільки – наскільки це можливо, без стороннього втручання.

8. Не дозволяйте такій дитині сидіти без діла. Спрямовуйте її енергію на щось хороше.

9. Доброзичливість і теплі стосунки з такими дітьми, постійне спілкування і вміння слухати дитячі проблеми; переконання, а не фізична сила – це все допоможе запобігти агресивності.

ГІПЕРАКТИВНІ ДІТИ (критерії гіперактивності)

Дефіцит активної уваги

1. Непослідовна, її важко довго утримувати увагу.

2. Не слухає коли до неї звертається.

3. З великим ентузіазмом береться до заняття, але так і не закінчує його.

4. Зазнає труднощів в самоорганізації.

5. Часто втрачає речі.

6. Уникає нудних і потребує розумових зусиль завдань.

7. Часто буває забудькувата.

Рухове розгальмування

1. Постійно крутиться.

2. Виявляє ознаки занепокоєння (тарабанить пальцями, рухається в кріслі, бігає).

3. Спить набагато менше, ніж інші діти, навіть у дитинстві.

4. Дуже балакуча.

Імпульсивність

1. Починає відповідати, не дослухавши питання.

2. Нездатна дочекатися своєї черги, часто втручається, перериває.

3. Погано зосереджує увагу.

4. Не може чекати винагороди (якщо між дією і винагородою є пауза).

5. Не може контролювати та регулювати свої дії. Поведінка слабо керована.

6. При виконанні завдань поводиться по-різному і показує різні результати.

На жаль гіперактивна дитина не взмозі підтримувати активну увагу протягом уроку. Їй буде легше, якщо урок розділити на короткі періоди. Наприклад, після виконання 2-3 завдань можна пограти з дітьми в будь-яку гру.

Ігри за партами

Гіперактивні діти ледве витримують заняття у дитячому садку, а тим більше – шкільний урок, тому для них необхідно проводити фізкульт-хвилинки.

Педагог може почати ігри з повідомлення про те, що зараз пальчики дітей почнуть “перетворюватись” то в казкових персонажів, то в забавних тваринок, то в екзотичних тварин. Потім варто запропонувати кілька ігор, подібних до приведених нижче.

“Баготоніжки”

Перед початком гри руки знаходяться на краю парти. За сигналом вчителя багатоніжки починають рухатися до протилежного краю парти чи в будь-якому іншому, заданому учителем напрямку. У русі беруть участь усі п’ять пальців.

“Двоніжки”

Гра проводиться аналогічно до попередньої, але в “гонках” беруть участь тільки 2 пальці: вказівний і середній. Інші притиснуті до долоні. Можна влаштувати гонки між “двоніжками” лівої і правої руки, між “двоніжками” сусідів по парті.

“Слони”

Середній палець правої чи лівої руки перетворюється на “хобот”, інші – у “ноги слона”. Слону забороняється підстрибувати і торкатися хоботом землі, коли він йде повинен спиратися на всі 4 лапи. Можливі також гонки слонів.

Щоб гра не перетворювалась на постійну розвагу учнів і не заважала проведенню занять, перед її початком учитель повинен чітко сформолювати правила: починати і закінчувати гру тільки за визначеним сигналом (свисток, або кдоване слово, наприклад “стоп”, “досить”, “та ін.)

“Морські хвилі”. Навчити дітей переключати увагу з одного виду іяльності на інший, сприяти зниженню м’язової напруги.

За сигналом педагога: “Штиль” усі діти в класі “завмирають”. За сигналом “Хвилі” діти по черзі встають за своїми партами. Через 2-3 секунди піднімаються ті, хто сидить за другими партами і т. д. Як тільки черга доходить до мешканців останніх парт, вони встають і усі разом плескають у долоні, після чого діти, що встали першими (за першими партами), сідають і т. д. За сигналом вчителя “Шторм” характер дій і послідовність їхнього виконання повторюється, з тією різницею, що діти не чекають 2-3 секунди, а встають один за одним відразу. Закінчити гру треба командою “Штиль”

Рекомендації батькам по розвитку у дітей асертивної поведінки

Асертивність (від лат. assero – претендувати; від англ. дієслова assert – наполягати, відстоювати) досліджувалась автором як певний спосіб поведінки особистості, що супроводжується почуттям поваги до власної індивідуальності та емоційно ціннісним ставленням до інших людей.

Асертивні дії особистості розкриваються в такій поведінці, як: знання власних прав та обов’язків; адекватне оцінювання себе й оточуючих; усвідомлення особистих потреб та інтересів; розуміння власних цілей, намірів і шляхів подальших дій, при цьому здатність відкрито без страху й напруги про це заявляти; поважне ставлення до прав та інтересів інших людей; здатність досягати поставлених цілей, не маніпулюючи іншими; уміння переконувати, завойовувати прихильність, звертатися за порадою чи допомогою до людей; спроможність укладати компромісні рішення; встановлювати ділові контакти та партнерські відносини.

Батькам важливо навчитися адекватно оцінювати власне поводження, звертати увагу на такі якості, як упевненість або непевність у собі. Можна затверджувати, що невпевнене поводження шкодить людині, приводить до того, що невпевнена у собі людина стримує свої почуття внаслідок тривоги, відчуття провини й недостатніх соціальних умінь. Необхідно батькам відрізняти впевнене поводження від невпевненого й агресивного.

Ознаки впевненого поводження

1. Емоційність мови, відкритість у вираженні почуттів.

2. Пряме й чесне вираження власної думки, без оглядки на оточуючих.

3. Використання займенника Я, відсутність спроб сховатися за невизначеними формулюваннями.

4. Прийняття похвали, відмови без самознищення й недооцінки своїх сил і якостей.

5. Імпровізація як спонтанне вираження почуттів і потреб.

Завдання батьків

Рекомендації

Навчити дитину справлятися з неминучою тривожністю й бути впевненою.

Тривожність - це невід'ємна частина життя всіх нас, і діти можуть освоїти деякі прийоми, якими користуємося ми, дорослі, щоб подолати з напругою.

1. Внутрішній діалог. Навчите свою дитини вимовляти про себе фразу, що допоможе їй залишатися спокійною і переборювати стрес. От кілька прикладів: "Розслабся, не хвилюйся",

"Не нервуй і дихай повільно", "Це пари дрібниць, я із цим упораюся".

2. Ліфтовий подих. Це спрацює, якщо ваша дитина хоч раз їздила в ліфті. Попросите її закрити очі, легко видихнути три рази, а потім представити, що вона перебуває в ліфті на останньому поверсі дуже високого будинку. Вона натискає кнопку першого поверху й спостерігає, як кнопки кожного поверху поступово загоряються в міру того, як ліфт опускається. Як тільки ліфт зупиниться, стрес зникне.

3. Танення стресу. Попросіть дитину знайти на своєму тілі місце, де вона почуває найбільшу напругу - це може бути шия, плечі або щелепа. Потім вона повинна закрити очі, сконцентруватися на цьому місці, напружити його на три-чотири секунд, а потім відпустити. Порадьте дитині представити, як стрес тане в той час, як вона робить цю вправу.

4. Уявити собі спокійне місце. Запропонуєте своїй дитині подумати про місце, де вона уже колись була і де почуває себе в безпеці, - наприклад, на пляжі, у своєму ліжечку, у саду, в дідуся й т.д. Коли дитину почне долати тривога, запропонуєте їй закрити очі й представити це місце; подих у цей час повинне бути повільним.

Допомогти дітям виробити в собі таку внутрішню силу й виховати в них упевненість у собі.

Сучасні діти зіштовхуються з неймовірним тиском з боку однолітків. Звичайно, ми завжди сподіваємося, що наші діти зможуть протистояти подібному до негативного впливу, однак

Головна » Панель управління » Сайти » Конструктор сайту » Крок 3. Сторінки сайту

Увага!!! В Панелі управління доступне посилання для переходу вашої школи на новий навчальний рік! Нагадуємо - під час переходу не закривайте вкладку, на якій відбувається перехід.

Вкажіть Ваш Електронна адреса, він потрібен на випадок відновлення доступу до вашого профілю

Конструктор сайту

Створіть сторінки сайту Вашої організації відповідно до меню.

Для збереження сторінки і переходу до редагування іншої сторінки використовуйте посилання справа або кнопку " Зберегти і подивитися на сайті ".

Назва *

<h3 class="note_blue Center"> Телефони довіри </h3><div class="arrow_blue"> Дитяча лінія 116-111 або 0 800 500-225 ( з 12.00 до 16.00); </div><div class="arrow_blue"> Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116-000; Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116-123 або 0 800 500-335; </div><div class="arrow_blue"> Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50-17-20; </div><div class="arrow_blue"> Уповноважений Президена України з прав дитини 044 255-76-75; </div><div class="arrow_blue"> Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213-103.</div> <img alt="" height="800" data-cke-saved-src="http://static.klasnaocinka.com.ua.s3-website.eu-central-1.amazonaws.com/uploads/editor/2418/546303/sitepage_141/images/47323920_1167330166755842_231465575811907584_n.png" src="http://static.klasnaocinka.com.ua.s3-website.eu-central-1.amazonaws.com/uploads/editor/2418/546303/sitepage_141/images/47323920_1167330166755842_231465575811907584_n.png" style="text-align: left;" width="565" /><img alt="" height="800" data-cke-saved-src="http://static.klasnaocinka.com.ua.s3-website.eu-central-1.amazonaws.com/uploads/editor/2418/546303/sitepage_141/images/47469021_1167330160089176_7757010411760648192_n.png" src="http://static.klasnaocinka.com.ua.s3-website.eu-central-1.amazonaws.com/uploads/editor/2418/546303/sitepage_141/images/47469021_1167330160089176_7757010411760648192_n.png" style="text-align: left;" width="565" /><img alt="" height="458" data-cke-saved-src="http://static.klasnaocinka.com.ua.s3-website.eu-central-1.amazonaws.com/uploads/editor/2418/546303/sitepage_141/images/%D0%91%D1%83%D0%BA%D0%BB%D0%B5%D1%82%201.jpg" src="http://static.klasnaocinka.com.ua.s3-website.eu-central-1.amazonaws.com/uploads/editor/2418/546303/sitepage_141/images/%D0%91%D1%83%D0%BA%D0%BB%D0%B5%D1%82%201.jpg" style="text-align: left;" width="640" /><img alt="" height="458" data-cke-saved-src="http://static.klasnaocinka.com.ua.s3-website.eu-central-1.amazonaws.com/uploads/editor/2418/546303/sitepage_141/images/%D0%91%D1%83%D0%BA%D0%BB%D0%B5%D1%82%202.jpg" src="http://static.klasnaocinka.com.ua.s3-website.eu-central-1.amazonaws.com/uploads/editor/2418/546303/sitepage_141/images/%D0%91%D1%83%D0%BA%D0%BB%D0%B5%D1%82%202.jpg" style="text-align: left;" width="640" /><img alt="" height="500" data-cke-saved-src="/uploads/editor/2418/537393/sitepage_141/images/image006.jpg" src="/uploads/editor/2418/537393/sitepage_141/images/image006.jpg" style="color: rgb(29, 40, 45); text-align: left;" width="354" /> <img alt="" height="500" data-cke-saved-src="/uploads/editor/2418/537393/sitepage_141/images/image002.jpg" src="/uploads/editor/2418/537393/sitepage_141/images/image002.jpg" width="355" /><img alt="" height="500" data-cke-saved-src="/uploads/editor/2418/537393/sitepage_141/images/image004.jpg" src="/uploads/editor/2418/537393/sitepage_141/images/image004.jpg" width="345" /> Тест "Які Ви батьки?" Відмітьте ті фрази, які Ви часто використовуєте у спілкуванні з дітьми : 1. Скільки разів тобі повторювати? 2. Порадь, будь ласка, як мені вчинити у даній ситуації? 3. Не знаю, що б я без тебе робила(в)? 4. І в кого ти такий(ка) удався(лася)? 5. Які в тебе чудові друзі? 6. Ну на кого ти тільки схожий(а)? 7. Ти моя надія і опора! 8. Ну, які в тебе друзі?! 9. Про що ти думаєш? 10. Який(а) ти в мене розумний(а)?! 11. А як ти вважаєш, сину(доню)? 12. У всіх діти як діти, а ти?! 13. Який(а) ти у мене чемний(а)! Аналіз результатів: Відповіді: 1,2,4,6,8,9,12 - 2 бали; 3.5,7,10,11,13-1 бал. 7-8 балів — ви живете з дитиною душа в душу. Вона щиро любить і поважає вас. Ваші стосунки з нею благотворно впливають на становлення її як особистості. 9-10 балів — ви дещо непослідовні у взаєминах з дитиною. Вона поважає вас, хоча й не завжди з вами відверта. На її розвиток часто впливають випадкові обставини. 11 - 12 балів - вам необхідно бути уважнішим у ставленні до дитини. Ви користуєтесь у неї авторитетом, але авторитет не замінить вашої любові. Розвиток вашої дитини залежить від випадку більшою мірою, ніж від вас 13 — 14 балів — ви й самі відчуваєте, що дієте неправильно. Між вами і дитиною існує недовіра. Поки не пізно, постарайтеся приділяти їй більше уваги, враховуючи її запити та інтереси. Труднощі адаптації дитини до навчання у 5-му класі Кожна людина в певні періоди свого життя зазнає труднощів у зв’язку із освоєнням нового виду діяльності, переходом до нової ситуації, нових умов життя. По складності адаптації 5-класників можна прирівняти до першачків, які з дитсадка поринули в шкільне життя. Проблема переходу молодших школярів до середньої школи досить глибока. Вона полягає у переході дітей до іншої школи, де п’ятикласники - наймолодші школярі, яким доводиться засвоювати закони нової школи. Учні 5-их класів зустрілись з багатьма проблемами: - різні вчителі, до яких діти ще не пристосувались та й вчителі не вивчили ще дітей; - збільшилась кількість навчальних предметів і уроків - змінився склад класу - відбувається перехід з кабінету в кабінет - чергування Основними ознаками шкільної дезадаптації є : труднощі в навчанні, агресивна поведінка стосовно педагогів і однокласників, надмірна активність і рухливість, підвищена збудливість і тривожність, нездатність до концентрації уваги й зосередженості. Проблему адаптації 5-класників до нових умов навчання доцільно розв’язувати спільними зусиллями сім’ї та школи. В школі - це робота психологічної служби, яка здійснює розв’язання цієї проблеми шляхом застосування різних форм діяльності з учнями та педагогічними працівниками. Роль сім’ї в адаптації школярів Родина – це те місце, де дитина повинна відчувати себе затишно і впевнено. Головний мотив у стосунках в родині – це любов батьків до своїх нащадків. В цей складний для дитини період, батьки повинні бути поруч, в будь-який час готові прийти на допомогу (підтримати, розрадити, заспокоїти). Вони повинні бути терплячими й уважними Але батьки по різному розуміють і визначають любов до дитини. Ось як нерідко виглядає спілкування люблячих батьків з дитиною : “Знову ти плутаєшся у мене під ногами!”, “Займись чимось”, - обурюється мама готуючи обід. “Не чіпляйся до мене, не бачиш, що я зайнятий” – бурчить батько збираючись на недільну рибалку. “Господи, от звалився на мою голову! – вигукує бабуся якій на вечір “підкинули” онука, зруйнувавши її власні плани. – З таким неслухом як ти одна морока!” “Такий шибеник росте! – скаржиться дідусь сусідові в присутності онука. – Батьків зовсім замучив, та й нас з бабусею з світу зживає!” Згадайте, як часто ви самі чи ваші знайомі у свої сімейних стосунках вживали подібні заборонені висловлювання: - Я тисячу разів говорив тобі що… - Скільки разів треба повторювати… - Про що ти тільки думаєш… - Невже тобі важко запам’ятати це… - Невже тобі незрозуміло, що… - Ти такий самий (така сама), як і … А тепер порівняйте наскільки рідше звучать атак звані бажані висловлювання: - Ти в мене найрозумніший. - Ти в мене найкраща. - Ти мене завжди правильно розумієш. - Я нікому так не вірю, як тобі. Як же може оцінити ставлення до себе дитина, у якої аналітичні здібності тільки розвиваються і яка звикла вірити тому, що бачить і чує? Дитина потребує, щоб батьки (і в першу чергу мати) приділяли їй багато уваги. Вона не може знайти пояснень їхній нервовості і небажанню спілкуватися. Поради батькам щодо виховання дитини та подолання проявів дезадаптації у п’ятикласників. Критерієм успішної адаптації до нових умов є, насамперед, ступінь збереження психічного і фізичного здоров’я. Тому важливо, щоб батьки слідкували за дотриманням режиму дня школяра. Основними елементами режиму дня є різні види розумової ї фізичної діяльності, відпочинок з максимальним перебуванням на свіжому повітрі, регулярне харчування, повноцінний сон та вільний час, що призначений для задоволення індивідуальних нахилів та інтересів. Під час виконання домашніх завдань дитиною контролювали дотримання санітарних вимог. Важливою якістю батьків є чутливість до дитини. Недостатньо бути постійно з дитиною, – потрібно сприймати її як рівнозначного учасника спілкування. Будьте уважними до дитини, а, також, чуйними та чутливими. Те, що ви вважаєте несуттєвим, неважливим, для вашої дитини може значити дуже багато. Звичайно, легше відмахнутися від проблеми, ніж розв’язати її. Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх: • Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже. • Не ставте забагато запитань. • Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова. • Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена. • Не вигадуйте для дитини багато правил — вона перестане звертати на них увагу. • Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу. • Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми. Діти і комп'ютер<table border="0" cellpadding="0" cellspacing="0" style="width:104.2%;" width="104%"> <tr> <td style="width:81.58%;"> </td> </tr> <tr> <td colspan="2"> Не секрет, що комп'ютер наприкінці XX ст. — на початку XXI ст. став для дітей найулюбленішою іграшкою, порадником, навіть другом. Комп'ютерні ігри захоплюють увагу дітей, приваблюють їх динамічними сюжетами, дають їм змогу жити гострими почуттями. Не секрет, що дедалі більше дітей просиджують за комп'ютером увесь час, забуваючи про радість спілкування з рідними, друзями, залишаючись наодинці з собою, не замислюючись ані про цінності життя, ані про своє майбутнє. Потрібно не забувати про фактори ризику, яким піддається користувач під час тривалого перебування за комп'ютером: • електромагнітне випромінювання; • утома очей від мерехтіння екранного зображення; • тривала статична робоча поза; • психологічна втома від невідповідного оформлення та освітлення приміщення; • термін перебування за комп'ютером; • утома через неправильне ергономічне оформлення та психологічний уміст програмного забезпечення; • стреси, що виникають через застосування комп'ютера. Можливі небажані наслідки взаємодії дитини з комп'ютером слід ураховувати з самого початку її ознайомлення з комп'ютером. По можливості батьки повинні влаштовувати ознайомлення дитини з комп'ютером під керівництвом фахівця, який має бути обізнаний із негативними наслідками взаємодії з електронними засобами (зокрема, із комп'ютерною залежністю). На жаль, сьогодні обмаль і шейх фахівців, і їх роль відведена батькам. Добре, коли батьки мають уявлення про те, що користування комп'ютером є оманливим і призводить до надмірного перевантаження. Противагою надмірному захопленню комп'ютерними іграми і розвиток у дитини самоконтролю. З цією метою необхідно навчити п планувати тривалість комп'ютерної діяльності, а саме вчити: • призначати собі термін закінчення гри, після завершення якої, незалежно від етапу гри, обов'язково вимкнути пристрій (наприклад, канадські виробники дитячих розвивальних програм для дітей 4-6 років пропонують цікаві завдання, що розраховані на 7 хв активної роботи дитини з комп'ютером, а решта часу знадобиться на активні розвивальні ігри, малювання, вирізання, що пов'язані з комп'ютерним завданням); • заздалегідь визначати початок спілкування з комп'ютером і ввімкнути його лише тоді, коли настане час. Батькам бажано стежити за нерегулярністю такого дозвілля, робити перерви в конкретні дні. Зрозуміло, що цьому має передувати роз'яснювальна робота про шкідливість надмірного захоплення комп'ютером, про те, що віртуальна реальність — це не життя, це лише паралельний, але не головний процес, і тому дозовані комп'ютерні розваги потрібно поєднувати з реальними активними діями — заняттям спортом, фізичними иправами, рухливими іграми на повітрі, спілкуванням із рідними, друзями, заняттям мистецькою діяльністю (співами, танцями, малюванням, ліпленням тощо). Під час комп'ютерного дозвілля варто звертати увагу на інформаційні системи та розвивальні ігри, а не на ігри, що засновані на емоційному збудженні (автоперегони, зоряні війни, стрілялки тощо). Дуже корисно використовувати творчі завдання: малювання за допомогою комп'ютерних програм, заняття фотографією, літературна діяльність, робота з пізнавальними системами. Батьки повинні цікавитись тим, як їх діти користуються комп'ютером, контролювати зміст ігор та програм, допомагати та підбадьорювати, коли дитина виконує нові та нестандартні завдання, обговорювати комп'ютерну рекламу та агресивні ігри (це сформує розуміння того, що є для них корисним та шкідливим). Найголовніше, що потрібно пам'ятати: дитина в подальшому повинна почуватися господарем комп'ютера, а не навпаки. Поради батькам • Купуючи монітор, перевірте, чи відповідає він таким стандартам: Шведський стандарт МРКII, стандарт 180 9241, частина 3. Ці стандарти висувають суворі вимоги щодо електромагнітного випромінювання. Не купуйте комп'ютери, що відтворюють нечіткі, мерехтливі зо враження - це шкодить зору. • Відстань від очей до монітора не повинна бути меншою ніж 70 см. • Під час роботи з комп'ютером необхідно зберігати правильну по-ставу. Спинка стільця повинна підтримувати нижню половину спини. Якщо є підлокітники, вони повинні відповідати зросту. Голову слід тримати прямо, з невеликим нахилом уперед. Коли починається робота з клавіатурою, руки повинні бути зігнутими приблизно під кутом 90 плечі розслаблені. Це допоможе уникнути перенавантаження хребта, м'язів плечей, рук. • Не забувайте про правильне освітлення, що пом'якшить мерехтіння на екрані. Не можна сидіти за дисплеєм у темряві. Освітленість кімнати має дорівнювати 300 люкс. Не можна ставити монітор навпроти вікна. • Для дітей віком 4-6 років фахівці пропонують розвивальні ігри, що займають 7-10 хв та поєднуються з творчими завданнями (ма¬лювання, вирізання, ліплення). Критерії відбору комп'ютерних програм • Відповідність до вікових особливостей (програми не повинні формувати навички, до яких дитина ще не готова, навчальний матеріал повинен містити приклади з реального життя дитини, що зрозуміліїй). • Дослідницький характер (програма ініціює участь дитини у дослідах, пізнавальній діяльності). • Легкість для самостійних занять (наприклад, використання навчальної програми не потребує від дитини вміння читати). • Дитині даються прості для розуміння вказівки та використовується незначна кількість засобів керування зображенням на екрані. • Розвиток широкого спектру навичок та уявлень (класифікація, прийняття рішень, експеримент тощо). • Високий технічний рівень (приваблива графіка, анімаційні ефекти, привабливі звукові супроводи). • Цікавість (стимулювання уяви дитини). • Стимулюючий характер (коли дитина користується розвивальною програмою, вона відчуває задоволення від досягнутого успіху. Це підвищує її самооцінку, розвиває почуття власної гідності). • Не забувайте, що заняття з комп'ютером повинно контролюватись батьками або фахівцем. </td> </tr> </table> <page> </page><h3 align="center" class="calque_green"> Методичні рекомендації для проведення конкурсних випробувань </h3><h3 align="center" class="calque_green"> по прийому учнів до першого класу гімназії</h3> Пояснювальна записка На сьогоднішній день всі учасники навчально-виховного процесу розуміють необхідність визначення рівня готовності дітей дошкільного віку до навчання у навчальних закладах підвищеного рівня складності: гімназіях, ліцеях, колегіумах, коледжах, тощо. Дитина, що вступає до гімназії, має бути зрілою у фізіологічному й соціальному відношенні, вона має досягти певного рівня розумового й емоційно-вольового розвитку. Навчальна діяльність гімназичного рівня потребує неабияких зусиль, певного запасу знань про навколишній світ, сформованості елементарних понять. Дитина повинна володіти розумовими операціями, вміти узагальнювати й диференціювати предмети і явища довкілля, уміти планувати свою діяльність і здійснювати самоконтроль. Важливими є і позитивне ставлення малюка до навчання, і здатність до саморегуляції поведінки та прояву вольових зусиль. Тому поняття «готовність дитини до навчання у гімназії» ми розглядаємо як комплексне, багатогранне і таке, яке охоплює всі сфери життєдіяльності майбутнього гімназиста. Для визначення рівня психосоціальної зрілості, шкільної мотивації та рівня розвитку пізнавальних процесів (пам’яті, уваги, мислення, сприйняття) на етапі прийому дитини до гімназії доцільно проводити індивідуальний діагностичний мінімум. Слід зазначити, що на даному етапі досліджується рівень психологічної зрілості дитини, але не шкільної, а дошкільної. Тому що саме зрілий дошкільник готовий до успішного навчання в початковій школі (і з погляду соціальної адаптації, і з погляду успішності засвоєння знань і навичок). Доцільним було б запитання, для кого ми це робимо? Для шкільної адміністрації, яка із задоволенням нагадає принагідно, що набір першокласників відбувається обов’язково із повною діагностикою? Для вчителя, який хоче мати інформацію про кожного зі своїх майбутніх учнів? А може, для мами і тата, які мріють почути заповітні слова «До навчання готовий»? Насправді мета діагностики полягає зовсім не у цьому. Кожний гуманний учитель або психолог повинен розуміти, що від його рішення «готовий-неготовий» здебільшого залежить дитяча доля. Давайте поміркуємо над конкретним прикладом. Мама відвела хлопчика до першого класу. Малюк досить «підкований», навіть непогано читає, лічить до ста. Але жахливий непосида та у будь-яку зручну хвилинку намагається погратися машинкою, що захована у його кишені. За всіма інтелектуальними тестами він повністю готовий до навчання у першому класі. Саме таке рішення прийняли вчитель і психолог. Але що ми бачимо в першому класі? Відсутність інтересу на уроках, некерована поведінка. Та й у навчанні ця дитина не є найуспішнішою серед однолітків. Але ж перспективи були такі чудові. До того ж давно доведено, що дитина, яка має високий рівень розвитку пізнавальних процесів: добре розвинену пам'ять, увагу, мислення, сприйняття має більше шансів на швидку адаптацію у процесі навчання та засвоєння нових знань, умінь та навичок. Тому не потрібно недооцінювати ефективність і важливість діагностики під час прийняття дітей до першого класу. Нами розроблений діагностичний комплекс, який допоможе вчителям початкової школи та психологу виявити індивідуальний рівень розвитку відповідних психічних структур дитини, що повинно зробити педагогічну діяльність більш цілеспрямованою і толерантною. Діагностичний комплекс складається з 9 тестів: (див. додаток 1) Тест 1. Рівень психосоціальної зрілості Мета: збір інформації про особистість дитини і її знання про навколишній світ. Тест 2. Мотивація навчальної діяльності. Мета: визначити мотиваційну готовність дитини до навчання у гімназії та мотиви, якими вона керується. Тест 3. Пам'ять. Мета: визначити рівень розвитку слухової, зорової, механічної пам’яті та рівень сформованості довільного та мимовільного запам’ятовування, знання дитини про форми та геометричні фігури. Тест 4. Увага Мета: виявити вміння дитини концентрувати увагу на певному завданні і чітко виконувати завдання вчителя. Тест 5. Сприйняття. Мета: виявити рівень розвитку здатності до міркування та переключення уваги. Тест 6. Рівень мовного розвитку Мета: виявити обсяг словникового запасу, здатності до узагальнення та порівняння. Тест 7. Фонетичний слух. Мета: виявити сформованість психологічних функцій дитини - сприйняття нею інформації на слух; рівень розвитку фонетичного аналізу дитини, а також його здібностей до аналізу звукового коду. Тест 8. Мислення. Мета: оцінити логічне мислення дитини – рівень сформованості розумових операцій аналізу, порівняння та узагальнення. Тест 9. Дрібна моторика. Мета: виявити уміння дитини орієнтуватися у своїй роботі на зразок, точно копіювати його. Всі результати діагностування заносяться до протоколу індивідуального психологічного обстеження (див. додаток 2) на основі яких і утворюється рейтинг майбутніх першокласників. Для підготовки дитини до навчання у гімназії та успішного і результативного проходження конкурсного відбору необхідні дві важливі умови: 1. Дошкільна підготовка, яка проводиться на базі гімназії, вчителями початкової школи. 2. Домашня підготовка дитини батьками. І. Етап. Дошкільна підготовка. Діти, які приходять до гімназії мають різний загальний розвиток, різні знання, уміння, навички. Одні вміють читати, рахувати до 100, інші знають частину букв, рахують в межах 10, а частина знає 2-3 букви або нічого не знає. Неоднаковий рівень підготовки шестиліток до навчання в першому класі дуже ускладнює роботу з ними. Особливі труднощі викликані і тим, що у дітей слабо розвинені фонетичний слух, усне мовлення, немає також елементарних вмінь і навичок з читання і письма. Вони не вміють розпізнавати основні кольори спектра, правильно користуватися олівцем, ручкою ножицями, не вміють клеїти, малювати. Основними завданнями дошкільної підготовки мають бути: приведення в систему набутого дитиною життєвого досвіду, формування початкових уявлень про оточуючу природу і суспільне життя, володіння елементарними організаційними, загально-мовленнєвими, загально пізнавальними, контрольно-оцінними вміннями і навичками. Досвід підготовки до навчання в гімназії шестилітніх дітей дає підстави стверджувати, що ці завдання реальні. Зміст занять дошкільної підготовки систематизовано відповідно до вимог навчання і виховання дітей шестирічного віку. ІІ. Етап. Домашня підготовка. Функції підготовчих занять у гімназії обмежені – це справді підготовка дитини, але без систематичної допомоги батьків вони є зовсім не ефективними. Нами розроблені методичні рекомендації та комплекс вправ, які допоможуть батькам підготувати дитину до навчання у гімназії. В основу представленої нижче технології покладено ідею комплексного розвитку дошкільної зрілості та розвитку пізнавальних процесів як головних умов успішного навчання дитини в початковій ланці гімназії. Готуємо майбутнього гімназиста (методичні рекомендації та поради батькам) Перш ніж розпочати заняття дайте відповідь на декілька запитань. «Чи готова дитина до навчання у гімназії?» Експрес-тест · Чи хоче ваша дитина йти до школи? · Чи думає ваша дитина про те, що в школі вона багато дізнається і навчатися буде цікаво? · Чи може ваша дитина самостійно займатися якоюсь справою, яка потребує зосередження впродовж 30 хвилин? · Чи не соромиться ваша дитина в присутності незнайомих? · Чи вміє ваша дитина скласти розповідь за картинкою, яка складається не менш ніж з 5 речень? · Чи може ваша дитина розповісти напам’ять декілька віршів? · Чи вміє змінювати іменники за числами? · Чи вміє дитина читати складами або навіть цілими словами? · Чи вміє вона рахувати до 10 й у зворотному порядку? · Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання чи додавання? · Чи любить вона малювати й розфарбовувати картинки? · Чи може ваша дитина користуватися ножицями і клеєм? · Чи може вона зібрати пазл з 10 елементів за хвилину? · Чи знає дитина назви свійських і диких тварин? · Чи може узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідор, морква, цибуля)? · Чи любить ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо? · Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції? Якщо на більшість питань ви відповіли позитивно, - вітаємо. Ви можете сміливо записувати дитину до школи. Ну а негативні відповіді – це також результат: є над чим попрацювати. Наш комплекс вправ саме для вас. Бажаємо успіху. Вправи на розвиток пам’яті і уваги «Що у мішку?» Покладіть у мішок декілька предметів, зроблених з різних матеріалів і різних за формою. Запропонуйте дитині засунути руки у мішок і впізнати предмет, який йому попався. При цьому слід коментувати свої дії: «Я тримаю в руках щось невелике, гладке, тверде, легке, резинове. Це - м’яч». «Вгадай по запаху» Попросіть дитину закрити очі. Підносьте до його обличчя предмети з яскравим запахом (часник, парфуми, кофе, апельсин і т. ін.). Завдання дитини в тому, щоб вгадати і назвати предмет, запах якого від відчуває. «Подивись і запам’ятай» Протягом декількох секунд показуйте дитині сюжетну картинку. приберіть зображення. Задавайте дитині питання про побачене на малюнку. звертайте увагу на деталі, допомагайте дитині уточнюючими питаннями (скільки птахів сиділо на дереві, якого кольору двері будинку і т. ін.). Поміняйтеся ролями, запропонуйте дитині придумати і задати вам питання за картинкою. «Розфарбуй правильно» Напишіть крупним шрифтом букви і цифри, одну за одною. Запропонуйте дитині обвести всі букви червоним олівцем, а всі цифри – синім. Ускладнюючи завдання, попросіть всі голосні букви обвести червоним олівцем, всі приголосні – синім цифри – зеленим. «Кільця» Намалюйте декілька рядків кілець з розривами в різних місцях. запропонуйте дитині знайти і закреслити кільця з розривами в певних місцях, наприклад: «Закресли, будь ласка, кільця з розривами справа червоним олівцем, а кільця з розривом унизу - синім». «Будь уважним!» Розкладіть на столі декілька карток із зображеннями різних предметів. Називаючи один з предметів, ви плескайте рукою по столі біля картки з зображенням об’єкта. Дитина повинна повторювати ваші рухи, але при цьому бути дуже уважним, тому що іноді називаючи один предмет, ви плескаєте по столу біля картки з іншим зображенням. «Розклади правильно» Для вправи вам знадобиться два однакових набори картинок. В кожному наборі повинно бути не менше п’яти зображень. Розкладіть картинки зі свого набору у певній послідовності. Дитина роздивляється отриманий ряд протягом 10 секунд, після чого ви закриваєте зображення. Завдання дитина - розкласти свої картинки у тому ж порядку, тримаючи зразок у пам’яті. Ускладнюючи завдання, збільшуйте кількість картинок. Вправи на розвиток мовлення «Склади речення» Запропонуйте дитині скласти речення з запропонованих вами слів. На перших заняттях кількість слів не повинно бути більше трьох, наприклад, «берег, будинок, білий» - «На березі річки стоїть будинок з білим дахом» або «Взимку дахи будинків і річки стають білими від снігу» і т. ін. Поясніть дитині, що форму слів можна змінювати, тобто використовувати їх у множині, змінювати закінчення. «Один-багато» Кидаючи дитині м’яч, називайте будь-який предмет в однині. Дитина повертає м’яч, називаючи форму множини, наприклад, дерево – дерева, вікно – вікна і т. ін. <page> </page> НА ДОПОМОГУ БАТЬКАМ Батьківський катехізис, або Закони розумно організованого сімейного виховання школярів 1. Пам'ятайте, що навчання — один із найскладніших видів праці, а розумовісили й здібності дітей не однакові. 2. Не можна вимагати від учня неможливого. Важливо визначити, на щовін здатен у даний час навчальної діяльності, як розвивати його розумовіздібності. 3. Навчання не сприяє розвитку учня, якщо воно вимагає від нього механічноїроботи, зазубрювання, а не напруження розумових сил, пізнавальної активності,мислення та дії. 4. Найпростіший метод виховання, що не вимагає ні часу, ні розуму — побитидитину й цим озлобити її чи зламати. Виключайте опіку, крик, насилля й командно наказовий тон. Вони викликають протидію дітей, психічні травми, придушують бажання та інтерес, примушують шукати порятунок в обмані. 5. Розвивайте цікавість, інтелектуальні бажання, ініціативу й самостійністьдитини в навчанні та в усіх її справах. 6. Пам'ятайте, що згідно з науково обґрунтованими нормами, над виконанням усіх домашніх завдань учень першого класу має працювати не більше однієї години, 2-го класу — 1,5 години, 3—4 класів — до 2-х годин, 5—6 класів — до 2,5години, 7 класу — 3-х годин, 8—11 класу — 4-х годин. 7. Привчайте дітей користуватися годинником і не дозволяйте сидіти над виконанням домашнього завдання більше встановленого часу. Це відіб'ється на їхньому здоров'ї та розумовому розвитку. На вихідні дні та свята домашні завданняне слід давати. 8. Не примушуйте учня писати в чернетках, переписувати виконане нимзавдання — це призводить до перевтоми, викликає відразу до навчання. 9. Не хвилюйтеся, якщо ваша дитина отримає за виконану роботу не таку оцінку, як вам би хотілося. По-перше, оцінка має виховну роль, а по-друге, це неостання робота й не остання оцінка. 10. Дайте дитині можливість самостійно пізнати радість успіху в навчанні, визначити індивідуальну стежку в розумовій праці. 11. Перевіряйте виконані дітьми домашні завдання, особливо на першомуетапі навчання. Але вашими оцінками має бути «задоволений» та «не задоволений». Можна додати слово «дуже». І будьте впевнені, що завтра ваша дитина будедуже старатися, щоб ви були нею задоволені. 12. Здоров'я дитини — крихка кришталева куля, а тримають її три атланти:спадковість, спосіб життя й середовище. Організуйте правильний режим життя,харчування й відпочинку дітей. 13. Організовуючи різні ігри й види навчальних занять дітей, приділяйте увагуфізичному розвитку й особливо розвитку дрібних м'язів (пальців та рук). Від цьогозалежить почерк дитини, якість малювання, креслення, ігри на музичних інструментах. 14. Обов'язково помічайте й заохочуйте навіть мало помітні успіхи дітейу навчанні й поведінці, використовуючи для цього слова похвали, поцілунки й різні види морального заохочення. 15. Батько і мати — найкращі вихователі, вони повинні впливати на поведінкусвоїх дітей навіть тоді, коли їх немає вдома. Пам'ятайте, що дитина — дзеркало життя своїх батьків. Як у краплині водивідбивається сонце, так у дітях відбивається вся організація життя сім'ї, працьовитість, духовне багатство й моральна чистота матері та батька. Поради батькам, які прагнуть розвивати здібності своїх дітей 1.Не стримувати розкриття потенціальних можливостей психіки. 2.Уникати однобокості в навчанні та вихованні. З.Не позбавляти дитини ігор, забав, казок, створювати умови для виходу дитячоїенергії, рухливості, емоційності. 4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуттябезпеки,кохання, повага до себе та оточуючих), оскільки людина, енергія якої пригніченазагальними проблемами, найменше спроможна досягти висот самовираження.5.Залишайте дитину на самоті й дозволяйте займатися своїми справами.Пам'ятайте: «Якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися безвас». 6.Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до невдач.Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини. 7.Будьте терплячими до ідей, поважайте допитливість, запитання дитини.Відповідайте на всі запитання, навіть, якщо вони, на ваш погляд, виходять за рамкидозволеного. 8.Навчати слід не того, що може сама дитина, а того, що вона опановує задопомогою дорослого, показу, підказки. ПОРАДИ ПСИХОЛОГА БАТЬКАМ, У ВИХОВАННІ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ 1. Відповідайте на всі запитання своєї дитини якомога терпляче і чесно. Серйозні запитання - сприймайте серйозно. 2. Не сваріть дитину за безладдя у кімнаті чи на письмовому столі, якщо цепов'язане з творчим заняттям і робота ще не закінчена. 3. Виділіть дитині кімнату чи спеціальний куточок винятково для самостійних творчих занять. 4. Показуйте дитині, що любите її такою, якою вона є, а не за її досягнення. 5. Допомагайте дитині будувати її плани і приймати рішення. 6. Показуйте дитині цікаві місця. 7. Допомагайте дитині поліпшувати результати її роботи. 8. Допомагайте дитині нормально спілкуватися з дітьми і з радістю зустрічайте їх у себе в оселі. 9. Ніколи не кажіть дитині, що вона гірша від інших дітей. 10.Не карайте ніколи дитину приниженням. 11.Купляйте дитині книги за її інтересом. 12.Привчайте дитину самостійно мислити. 13.Регулярно читайте дитині. 14.Привчайте дитину до читання з дитинства. 15.Пробуджуйте фантазію і уяву дитини. 16. Уважно ставтеся до потреб дитини. 17.Знаходьте час, щоб щодня побути з дитиною наодинці. 18. Дозволяйте брати участь дитині у плануванні сімейного бюджету. 19.Ніколи не сваріть дитину за невміння і помилки. 20. Хваліть дитину за навчальну ініціативу. 21. Вчіть дитину вільно спілкуватися із дорослими. 22. Дозволяйте дитині гратися з усяким мотлохом. 23.Спонукайте дитину вчитися вирішувати проблеми самостійно 24.У заняттях дитини я знаходжу гідне похвали. 25.У вас не повинно бути тем, які ви не обговорюєте з дитиною. 26. Допомагайте бути дитині особистістю. 27. Допомагайте дитині знаходити телепрограми. 28.Розвивайте у дитині позитивне сприйняття її здібностей. 29.Ніколи не відмахуйтеся від невдач дитини. 30.Заохочуйте в дитині максимальну незалежність від дорослих. 31 .Вірте в здоровий глузд дитини і довіряйте їй. Рекомендації батькам щодо розвиткутворчих можливостей дитини 1. Визначайте раніше не визнані або не використані можливості дитини. 2. Підтримуйте бажання дитини працювати самостійно. 3. Не втручайтесь в процес творчої діяльності сина або дочки. 4. Давайте дитині свободу вибору методів досягнення мети. 5. Створюйте умови для конкретного втілення творчих ідей дитини. 6. Заохочуйте дитину до роботи у груповому творчому процесі. 7. Заохочуйте до роботи над проектами, запропонованими самою дитиною. 8. Не тисніть на дитину, створюйте вільну, невимушену атмосферу. 9. Схвалюйте результати діяльності сина чи доньки у якійсь одній галузі, зметою спонукати бажання випробувати себе в інших видах діяльності. 10.Підкреслюйте позитивне значення індивідуальних особливостей вашоїдитини. 11 .Шануйте потенційні можливості дитини, якщо вона в чому-небудь відстає. 12.Демонструйте свій ентузіазм у якійсь діяльності. 13.Підтримуйте своїм авторитетом дитину, що висловлює відмінну від іншихдумку й у зв'язку з цим відчуває тиск з боку своїх однолітків. 14.Допомагайте дитині знаходити у її фантазіях зв'язок із реальним світом. 15.Одержуйте максимальну користь від її хобі, конкретних захоплень і індиідуальних схильностей. 16.Виявляйте терпиме ставлення (хоча б тимчасово) до можливого безладдя у зв'язку з творчою роботою дитини. 17.Заохочуйте максимальне залучення дитини до спільної творчої роботи із старшими. 18.Постійно переконуйте дитину, що ви для неї є однодумцем, а не опонентом. <page> </page> Рекомендації для батьків 1.Виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод людей, любові до своєї родини, народу, Батьківщини та школи.Неприпустимо в присутності дитини негативно висловлюватися на адресу працівників школи. 2. Бути в усьому прикладом для своєї дитини. 3.Піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток: -поважати дитину, не застосовувати до неї фізичну силу; -проводити бесіди на тему профілактики шкідливих звичок; слідкувати за тим, що дивиться дитина по телебаченню; -бути відповідальним за відвідування школи, своєчасний прихід на заняття своєї дитини; -перевіряти готовність дитини до уроків, дбати про її охайний вигляд, поважно ставитися до встановленої в школі форми і прийнятих вимог до зовнішнього вигляду, пам'ятати, що дотримання шкільної форми є ознакою поваги до традицій школи; -цікавитися дозвіллям своєї дитини, знати, з ким і де спілкується вона у вільний час, впливати на вибір кола друзів. 4. Цікавитися проблемами життя школи і класу, де навчається дитина: -відвідувати всі батьківські збори; -допомагати класному керівникові у вихованні та проведенні позакласної роботи; -у випадку конфліктної ситуації інформувати насамперед класного керівника; -уважно ставитися до проблем своєї дитини, у разі потреби захищати її тільки законними методами. Рекомендації вчителям і батькам, що працюють і виховують обдарованих дітей 1. До обдарованих дітей треба ставитися спокійно, не ображаючись на їхні «підколювання» й не помічаючи недоречних дотепів. Завжди слід пам'ятати про те,що таким дітям живеться не легко. Тому вчитель повинен створити таку атмосферув класі, в якій успіхи "зоряного хлопчика" (або дівчинки) викликали б не почуттязаздрості чи роздратування, а повагу з боку його однолітків. Постійнанедоброзичлива оцінка вихователя може призвести до втрати дитиноювпевненості у своїх силах і тим самим приглушити здібності. Однак інша крайність -"захвалювання" - викликає зарозумілість, що не менш шкідливо. Оцінка, яку дає вихователь, має бути вимогливою, суровою, але доброзичливою, щоб зміцнювати віру в успіх. 2. Треба допомогти такій дитині, тобто дати їй завдання складніше. Кожне наступне завдання має бути більш складним, ніж попереднє, і водночас посильним. 3. Ефективна методика самостійного опрацювання (дослідження) учнем новоїтеми. На півріччя кожен одержує свою серію завдань різної складності, які требавирішити самостійно. Після цього поступово завдання розбирають усім класом. 4. Якщо сфера інтересів і набір здібностей учня досить вузькі, завдання вчителя розвинути ці здібності максимально, щоб у майбутньому ця людина булаздатна професійно використовувати наявні в неї здібності і стати винятковою у своїй галузі. 5. Головна помилка та проблема масової школи полягає в тому, що найчастіше вона йде шляхом найменшого опору, прагнучи дати готові відповіді на всі запитання й підлаштовуючись під "середнього" або, що найнебезпечніше, під найслабшого учня, не бажаючи возитися із обдарованими "вискочками". В такому разі порада батькам: шукайте розумного, небайдужого педагога у своєму селі, місті, найближчих містах і селах. За можливістю, віддайте дитину до спеціалізованої школи - з поглибленим вивченням тих або інших предметів. Талановитим дітям необхідне особливе середовище, необхідні труднощі, якщо хочете, оскільки легкі успіхи за низьких вимог і загального слабкому фону загрожують швидкою деградацією. 6. Гуртки, студії, секції допоможуть дитині розвинути природний потенціал. Олімпіади, змагання теж корисні, якоюсь мірою необхідні - для того, щоб реально оцінити свої сили, не варитися у власному соку, самовдосконалюватися, не зупинятися на досягнутому. Перемога в будь-якому змаганні (спортивному, інтелектуальному) - незамінний стимул для подальшої діяльності. Однак не можна зациклюватися на перемозі й треба розумно переживати поразки. 7. "Розвиваючи талант своєї дитини, не виховуйте з неї вундеркінда!" Деякі батьки штучно "створюють" вундеркінда, наймаючи для нього ледве не з дитячого віку штат викладачів. Бажаючи добра своєму вихованцю, турботливі мами й тата навіть не підозрюють, що завдають йому зло, віднімаючи у свого улюбленця дитинство і найчастіше позбавляючи його майбутнього. Заучена й переучена дитина і є вундеркіндом, і от що на нього чекає в дитинстві та після нього: Ш перевтома; Ш розчарування через комплекс незадоволеної гордині та нерозуміння оточуючих; Ш відсутність друзів та елементарних практичних навичок; Ш несформоване сімейне життя; Ш зруйноване здоров'я, нарешті. Отже, необхідно вчити й розвивати дитину відповідно до її здібностей, а не з амбіцій батьків. І ще: завжди пам'ятайте про те, що різні види дитячої обдарованості виявляються в різні вікові періоди. Рання обдарованість - це як випередження в зростанні: просто якась дитина обігнала своїх однолітків. Треба бути готовим до того, що через декілька років вони її наздоженуть, а може, й переженуть, і її доросла кар'єра не буде такою блискучою, як навчання в школі. Для того щоб процвітати в дорослому житті, сучасній талановитій людині необхідно бути менеджером своїх ідей і вміти просувати їх на ринку послуг. Особливості особистості учнів 11-12 років залежать від співвідношення інтелекту і креативності М.Воллах і Н.Коган (1965) виявили чотири групи дітей з різними рівнями інтелекту і креативності:<table border="1" cellpadding="0" cellspacing="0"> <tr> <td style="width:319px;height:63px;"> високий інтелект, висока креативність </td> <td style="width:319px;height:63px;"> низький інтелект, висока креативність </td> </tr> <tr> <td style="width:319px;"> - Діти соціально-активні (протест проти нудьги, недоліків у програмах навчання). - Виражене прагнення привернути до себе увагу. - Зверхагресивність. - Самовпевненість. - Незалежність, комунікабельність. - Популярність серед товаришів. </td> <td style="width:319px;"> - Непопулярні серед підлітків. - Почувають себе ущербними. - Знаходяться у постійному конфлікті з іншими і з собою. </td> </tr> <tr> <td style="width:319px;height:68px;"> високий інтелект, низька креативність </td> <td style="width:319px;height:68px;"> низький інтелект, низька креативність </td> </tr> <tr> <td style="width:319px;"> - Самовпевненість. - Популярність серед підлітків і педагогів. - Але не виявляють соціальної активності. - Не шукають спілкування з однолітками. - Дуже хворобливо переживають свої невдачі у навчанні. </td> <td style="width:319px;"> - Ще більш самовпевнені. - Прагнуть до соціальної активності. - Але водночас дуже пасивні, безініціативні, замкнуті. - Постійно шукають засоби психологічного захисту та компенсації здібностей яких не вистачає. </td> </tr> </table> <page> </page> ДЕЯКІ ПОРАДИ ЩОДО СПІЛКУВАННЯ І ВИХОВАННЯ ЗВЕРХАГРЕСИВНОЇ ДИТИНИ 1. Якщо дитина проявляє садистські нахили, жорстока по відношенню до інших людей, тварин – це проблема емоційного і психічного плану. В такому випадку потрібно звертатись до дитячого психотерапевта. 2. Якщо дитина запальна і войовниа – переконайтесь, чи не ви, або ж батьки провокують таку поведінку. До такої дитини слід бути уважними; роз’яснювати ій наслідки її поведінки, щоб вона вчилась регулювати свої стосунки з іншими дітьми. 3. Якщо дитина не вміє стримувати гнів, необхідно залучати її до “активного слухання”, щоб вона привчалась вербально висловлювати агресію і знімати збудливість та нервозність. 4. Із “кінозалу” (домашнього) – виключити перегляд фільмів і телепередач із сценами насильства, жорстокості. 5. Ні в якому разі не застосовувати фізичне покарання до таких дітей. 6. Роз’єднати хулігана і жертву. Зайняти хулігана конкретною роботою, щоб його енергія використовувалась з миролюбною метою. 7. Привчати дітей до самостійного вирішення своїх проблем настільки – наскільки це можливо, без стороннього втручання. 8. Не дозволяйте такій дитині сидіти без діла. Спрямовуйте її енергію на щось хороше. 9. Доброзичливість і теплі стосунки з такими дітьми, постійне спілкування і вміння слухати дитячі проблеми; переконання, а не фізична сила – це все допоможе запобігти агресивності.<h1 class="Center"> ГІПЕРАКТИВНІ ДІТИ (критерії гіперактивності)</h1><h2 class="Center"> Дефіцит активної уваги</h2> 1. Непослідовна, її важко довго утримувати увагу. 2. Не слухає коли до неї звертається. 3. З великим ентузіазмом береться до заняття, але так і не закінчує його. 4. Зазнає труднощів в самоорганізації. 5. Часто втрачає речі. 6. Уникає нудних і потребує розумових зусиль завдань. 7. Часто буває забудькувата.<h2 class="Center"> Рухове розгальмування</h2> 1. Постійно крутиться. 2. Виявляє ознаки занепокоєння (тарабанить пальцями, рухається в кріслі, бігає). 3. Спить набагато менше, ніж інші діти, навіть у дитинстві. 4. Дуже балакуча.<h2 class="Center"> Імпульсивність</h2> 1. Починає відповідати, не дослухавши питання. 2. Нездатна дочекатися своєї черги, часто втручається, перериває. 3. Погано зосереджує увагу. 4. Не може чекати винагороди (якщо між дією і винагородою є пауза). 5. Не може контролювати та регулювати свої дії. Поведінка слабо керована. 6. При виконанні завдань поводиться по-різному і показує різні результати. На жаль гіперактивна дитина не взмозі підтримувати активну увагу протягом уроку. Їй буде легше, якщо урок розділити на короткі періоди. Наприклад, після виконання 2-3 завдань можна пограти з дітьми в будь-яку гру.<h3 class="Center"> Ігри за партами</h3> Гіперактивні діти ледве витримують заняття у дитячому садку, а тим більше – шкільний урок, тому для них необхідно проводити фізкульт-хвилинки. Педагог може почати ігри з повідомлення про те, що зараз пальчики дітей почнуть “перетворюватись” то в казкових персонажів, то в забавних тваринок, то в екзотичних тварин. Потім варто запропонувати кілька ігор, подібних до приведених нижче.<h4 class="Center"> “Баготоніжки”</h4> Перед початком гри руки знаходяться на краю парти. За сигналом вчителя багатоніжки починають рухатися до протилежного краю парти чи в будь-якому іншому, заданому учителем напрямку. У русі беруть участь усі п’ять пальців.<h4 class="Center"> “Двоніжки”</h4> Гра проводиться аналогічно до попередньої, але в “гонках” беруть участь тільки 2 пальці: вказівний і середній. Інші притиснуті до долоні. Можна влаштувати гонки між “двоніжками” лівої і правої руки, між “двоніжками” сусідів по парті.<h4 class="Center"> “Слони”</h4> Середній палець правої чи лівої руки перетворюється на “хобот”, інші – у “ноги слона”. Слону забороняється підстрибувати і торкатися хоботом землі, коли він йде повинен спиратися на всі 4 лапи. Можливі також гонки слонів. Щоб гра не перетворювалась на постійну розвагу учнів і не заважала проведенню занять, перед її початком учитель повинен чітко сформолювати правила: починати і закінчувати гру тільки за визначеним сигналом (свисток, або кдоване слово, наприклад “стоп”, “досить”, “та ін.) “Морські хвилі”. Навчити дітей переключати увагу з одного виду іяльності на інший, сприяти зниженню м’язової напруги. За сигналом педагога: “Штиль” усі діти в класі “завмирають”. За сигналом “Хвилі” діти по черзі встають за своїми партами. Через 2-3 секунди піднімаються ті, хто сидить за другими партами і т. д. Як тільки черга доходить до мешканців останніх парт, вони встають і усі разом плескають у долоні, після чого діти, що встали першими (за першими партами), сідають і т. д. За сигналом вчителя “Шторм” характер дій і послідовність їхнього виконання повторюється, з тією різницею, що діти не чекають 2-3 секунди, а встають один за одним відразу. Закінчити гру треба командою “Штиль” <page> </page> Рекомендації батькам по розвитку у дітей асертивної поведінки Асертивність (від лат. assero – претендувати; від англ. дієслова assert – наполягати, відстоювати) досліджувалась автором як певний спосіб поведінки особистості, що супроводжується почуттям поваги до власної індивідуальності та емоційно ціннісним ставленням до інших людей. Асертивні дії особистості розкриваються в такій поведінці, як: знання власних прав та обов’язків; адекватне оцінювання себе й оточуючих; усвідомлення особистих потреб та інтересів; розуміння власних цілей, намірів і шляхів подальших дій, при цьому здатність відкрито без страху й напруги про це заявляти; поважне ставлення до прав та інтересів інших людей; здатність досягати поставлених цілей, не маніпулюючи іншими; уміння переконувати, завойовувати прихильність, звертатися за порадою чи допомогою до людей; спроможність укладати компромісні рішення; встановлювати ділові контакти та партнерські відносини. Батькам важливо навчитися адекватно оцінювати власне поводження, звертати увагу на такі якості, як упевненість або непевність у собі. Можна затверджувати, що невпевнене поводження шкодить людині, приводить до того, що невпевнена у собі людина стримує свої почуття внаслідок тривоги, відчуття провини й недостатніх соціальних умінь. Необхідно батькам відрізняти впевнене поводження від невпевненого й агресивного. Ознаки впевненого поводження 1. Емоційність мови, відкритість у вираженні почуттів. 2. Пряме й чесне вираження власної думки, без оглядки на оточуючих. 3. Використання займенника Я, відсутність спроб сховатися за невизначеними формулюваннями. 4. Прийняття похвали, відмови без самознищення й недооцінки своїх сил і якостей. 5. Імпровізація як спонтанне вираження почуттів і потреб. Завдання батьків Рекомендації Навчити дитину справлятися з неминучою тривожністю й бути впевненою. Тривожність - це невід'ємна частина життя всіх нас, і діти можуть освоїти деякі прийоми, якими користуємося ми, дорослі, щоб подолати з напругою. 1. Внутрішній діалог. Навчите свою дитини вимовляти про себе фразу, що допоможе їй залишатися спокійною і переборювати стрес. От кілька прикладів: "Розслабся, не хвилюйся", "Не нервуй і дихай повільно", "Це пари дрібниць, я із цим упораюся". 2. Ліфтовий подих. Це спрацює, якщо ваша дитина хоч раз їздила в ліфті. Попросите її закрити очі, легко видихнути три рази, а потім представити, що вона перебуває в ліфті на останньому поверсі дуже високого будинку. Вона натискає кнопку першого поверху й спостерігає, як кнопки кожного поверху поступово загоряються в міру того, як ліфт опускається. Як тільки ліфт зупиниться, стрес зникне. 3. Танення стресу. Попросіть дитину знайти на своєму тілі місце, де вона почуває найбільшу напругу - це може бути шия, плечі або щелепа. Потім вона повинна закрити очі, сконцентруватися на цьому місці, напружити його на три-чотири секунд, а потім відпустити. Порадьте дитині представити, як стрес тане в той час, як вона робить цю вправу. 4. Уявити собі спокійне місце. Запропонуєте своїй дитині подумати про місце, де вона уже колись була і де почуває себе в безпеці, - наприклад, на пляжі, у своєму ліжечку, у саду, в дідуся й т.д. Коли дитину почне долати тривога, запропонуєте їй закрити очі й представити це місце; подих у цей час повинне бути повільним. Допомогти дітям виробити в собі таку внутрішню силу й виховати в них упевненість у собі. Сучасні діти зіштовхуються з неймовірним тиском з боку однолітків. Звичайно, ми завжди сподіваємося, що наші діти зможуть протистояти подібному до негативного впливу, однак найчастіше їм важко це зробити, оскільки така позиція не завжди популярна в їхньому середовищі. Істина ж полягає в тім, що потрібно мати дійсну моральну силу, щоб не піддаватися впливу. 1.Відстоювати свою думку, демонструючи впевненість позою. Навчіть дитину відстоювати свої погляди й не піддаватися, прийнявши позу, що виражає впевненість: з випрямившись, злегка розставивши ноги, високо підняти голову й дивитися прямо в очі людині. Поясните дитині, що поза, що він приймає, як правило, несе більше інформації, чим слова, які він вимовляє. 2.Твердо сказати "ні". Особливо підкресліть, що як тільки дитина вирішила не робити того, що йому пропонують, вона повинна дружелюбно, але твердо й непохитно сказати про це й не здаватися. Нагадайте дитині, що його завдання - не намагатися переконати іншого, а вберегти себе від лиха й дотримуватися своїх поглядів. 3.Попрощатися й піти. Особливо підкресліть, що протистояти другові нелегко. Поясните, що вона може зштовхнутися із залякуванням, глузуваннями або неприйняттям її думки, але на те й існує сміливість, щоб протистояти. Іноді краще просто вийти із ситуації. Домовитеся з дитиною, що щораз , відчувши себе небезпечно в якій-небудь ситуації, вона повинна подзвонити вам, і ви її заберете, не задаючи питань. 4.Уміти знайти поважні причини для відмови. Зможе пояснити одноліткам причину відмови, наприклад, так: "Я сказав батькові, що буду вдома", "Мені потрібно дещо зробити вдома", "Я обіцяв другові зайти". Дозвольте дитині посилатися на вас як відмовка, наприклад: "Мати мені життя не дасть, якщо я зроблю це!" 5. Повторювати своє рішення. Скажіть дитині, що іноді допомагає, якщо кілька разів повторювати, як заїжджена пластинка: "Ні, це неправильно", "Ні, це неправильно". Це надає впевненості й допомагає зберегти свої позиції. 6.Пояснювати з відмови. Міркування про можливі наслідки допомагає зміцнити переконання дитини в тім, що вплутуватися не треба. Тому запропонуйте їй пояснювати причину відмови: "Це протизаконно", "Мене покарають" або "Я можу постраждати". <page> </page> Допомогти дітям почувати себе впевненіше в групі, прищепивши їм навички спілкування. Боязкі й невпевнені діти не відчувають всієї повноти життя. Вони обмежують свій досвід, не піддаючи себе неминучим соціальним ризикам, і в результаті не почувають себе впевненими в різних ситуаціях. Нездатність увійти в компанію й завести нових друзів буде переслідувати їх все життя. І нарешті, з'явиться біль соціального відторгнення. Це може стати перешкодою в досягненні соціального успіху. 1. Заохочуйте контакт поглядом. Розмовляючи з дитиною, повторюйте: "Подивися на мене", "Подивися мені в очі" або "Я хочу бачити твої очі". У результаті свідомого закріплення цієї навички й регулярної побудови відповідної моделі поводження ваша дитина незабаром стане дивитися в очі співрозмовникові. Якщо дитині ніяково це робити, порадьте йому дивитися на перенісся людини, що розмовляє з ним. Після деякого тренування йому цей прийом більше не знадобиться, і він буде впевненіше дивитися в очі співрозмовникові. 2.Навчіть дитину починати й закінчувати розмову. Складіть разом з дитиною перелік фраз, з яких легко починати розмову з різними групами людей, наприклад, що вона могла б сказати знайомій людині; дорослому, з яким вона раніше не зустрічалася; приятелеві, з яким вона не бачилась якийсь час: новому учневі в класі; дитині, з якою вона хотіла б пограти на майданчику. Потім, міняючись ролями, репетируйте бесіду доти , поки дитина не стане вільно й самостійно користуватися цими фразами. ПІДКАЗКА: тренування розмовних навичок по телефону з доброзичливим співрозмовником не таке страшне для соромливих дітей, як бесіда віч-на-віч . 3.Відпрацьовуйте поводження в тих або інших соціальних ситуаціях. Підготовляйте дитину до майбутньої події - розповідайте про майбутню зустріч гостей і підготовці до свята. Потім допоможіть йому потренуватися, як привітатися з гостями, як поводитися за столом, про що говорити й навіть як елегантно попрощатися. 4.Тренування навичок спілкування з молодшими дітьми. Рекомендується зводити соромливих дітей старшого віку з молодшими - братом або сестрою, двоюрідними родичами, сусідською дитиною або дитиною ваших друзів - для нетривалих ігор. Робота прихожою нянькою - чудова можливість для соромливих підлітків не тільки заробити гроші, але й попрактикуватися в соціальних навичках: почати розмову, подивитися на те, чого дитина соромиться робити зі своїми ровесниками. 5.Створюйте умови для ігор у парі. Зустрічі для ігор у парі - кращий засіб розвитку соціальної впевненості. У цьому випадку ваша дитина запрошує одного зі своїх приятелів і з ним удвох грає пару годин, щоб краще довідатися одне про одного й попрактикуватися в навичках зав'язувати дружбу. Запропонуйте дітям легку закуску й намагайтеся звести втручання до мінімуму; присутність братів і сестер повинне бути виключене, телевізор не повинен входити в перелік ігор. Допомогти дитині навчитися відновлюватися після невдач. На помилках ми вчимося, особливо це стосується маленьких дітей. На жаль, дуже багато дітей (і дорослі!) так і не усвідомили цінності помилок. Важливо, що всі ми вчимося повертати втрачені позиції й учимося цьому на наших великих і маленьких поразках. Успішні люди не дозволяють невдачам вбивати себе з колії; вони просто знаходять нові шляхи до успіху. Діти повинні зрозуміти, що помилки не означають поразку, навпаки, вони можуть стати гарним уроком і бути впевненим у собі. 1.Дозволяйте робити помилки. Ми повинні дозволяти дітям робити помилки й допомагати їм зрозуміти, що в результаті помилки може з'явитися позитивний і повчальний досвід. Тому в родині помилки повинні бути дозволені. Повторюйте знову й знову; "Не страшно зробити помилку". 2.Підтримуйте його. Щораз , коли дитина зробить помилку, демонструйте підтримку як словами, так і невербальною реакцією. Дитина швидше розстанеться з думкою, що помилки фатальні, якщо відчує вашу підтримку у відповідь на свою помилку. 3.Не кричіть, не соромте, не критикуйте, не судіть, не обвинувачуйте й не висміюйте. Нікому (особливо дітям!) не подобається робити помилки, так само як нікому не подобається, коли їм нагадують про них. 4.Не називайте це помилкою. Загальною рисою дітей, що вміють відновлюватися після поразки, є те, що вони не виявляються переможеними в результаті своїх помилок. Вони часто називають помилки інакше (утруднення, недолік, випадковість) і не приходять у зневіру від процесу навчання з його неминучими труднощами. Допоможіть дитині знайти слово, що вона буде вимовляти про себе щораз , коли припуститься помилки. Підійде будь-яке слово; просто допоможіть дитині потренуватися вимовляти це слово, щоб він запам'ятав і використав його, зробивши помилку. 5.Покажіть приклад. Перетворіть свої власні помилки у втрату для дитини, показавши, як ви з ними справляєтеся. Колись, скажіть дитині, у чому полягала ваша помилка. Потім розкажи ті, чому ви в результаті навчилися. От формула: "Моя помилка полягала в тім, що...", "Завдяки цій помилці я довідалася (довідався), що..." Приклад: "Я, по суті, зіпсувала сирний пиріг. Наступного разу я спочатку уважно прочитаю рецепт, щоб не забути покласти яйця". "Мені довелося сьогодні заново переробити звіт на роботі, тому що я забула зберегти документ на жорсткому диску. Наступного разу я буду зберігатися в процесі роботи". 6.Навчіть дитину підбадьорювати себе. Допоможіть дитині вивчити фразу, якою вона побадьорювала б себе після невдачі, наприклад: "Це й не повинне бути бездоганним", "Не страшно помилитися", "Можна виправити", "Усе помиляються". Як тільки дитина вибере фразу, допоможіть їй потренуватися вимовляти її частіше протягом декількох днів. Чим частіше дитина буде чути цю фразу, тим більше шансів, що вона запам'ятає її й стане використовувати. Навчити дитину керувати гнівом. Навчити дитину справлятися зі своїми почуттями непросто, особливо якщо вона звикла вирішувати проблеми за допомогою агресії. Якщо будете наполегливі, то допоможете дитині навчитися справлятися із гнівом. 1.Внутрішній діалог. Навчіть дитину вимовляти просту стверджувальну фразу, що вона буде повторювати про себе в будь-якій стресовій ситуації, наприклад: "Зупинися й заспокойся", "Не втрачай самовладання", "Я можу із цим упоратися". 2.Звільнення від гніву. Запропонуйте дитині намалювати або написати на аркуші паперу, що його виводить із себе, а потім розірвати цей аркуш на дрібні шматочки й "викинути гнів". Вона також може спробувати уявити собі, як гнів поступово залишає його невеликими порціями. 3.Контроль глибокого подиху. Сядьте поруч зі своєю дитиною, улаштуйтеся зручніше, щоб спина була рівної й опиралася на спинку стільця. Рахуючи про себе до п'яти, із вдих, затримаєте подих на два рахунки, потім повільно зробіть видих, також порахувавши до п'яти. Повторення цієї вправи допоможе максимально розслабитися. <page> </page> Поради для батьків п’ятикласників 1. У ваших дітей проблемний період, тому будьте особливо спостережливі, уважні і терпеливі. 2. У 5-му класі розширився об'єм з основних предметів, зросла кількість предметів, тому збільшується під час підготовки уроків. 3. Забезпечте вдале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками своїм дітям. 4.Програми включають більше теоретичного матеріалу, тому слід привчати дітей міцно завчати окремі правила з математики, української мови, географії. 5. Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Хай вдома виразно читають усі тексти, що задано з різних предметів. 6. Заведіть дітей у бібліотеку, читальний зал не силою, а привчайте до повсякденного читання художніх книг, просіть розказати про прочитане. 7. Стежте за порадами вчителів, записаних у щоденниках та робочих зошитах. 8. Дбайте про те, щоб дитина навчалась бути охайною у всьому, включаючи бережливе ставлення до підручників. 9. Ніколи не поспішайте з висновками про дитину, ні про вчителя — прийдіть у школу, поспілкуйтесь з учителем. 10 Намагайтесь придбати у сімейну бібліотеку різноманітні словники та довідкову літературу. 11. Пам'ятайте що клас, де навчається ваша дитина, - ціле трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружніше, цілеспрямованіші будуть ці колективи — тим в кращій атмосфері буде формуватись ваша дитина. 12. Не забувайте: дитину не слід карати за невміння, а терпеливо вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати. 13. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом. 14. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей. 15. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів. 16. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси. 17. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога. 18. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. 19. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння. 20. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: "Як пройшов твій день у школі?". Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу. Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень. 21. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем. 22. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. 23. З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню. 24. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі. <page> </page> Психолог-педагогічний консиліум "Адаптація першокласників" Мета: познайомити адміністрацію та вчителів, що працюють у 1-х класах з результатами адаптації першокласників, надати консультативну допомогу та рекомендації. Тема психолого-педагогічного консиліуму - "Адаптація першокласників". Початок навчання в школі - один зі складних та відповідальних моментів в житті дітей, як в соціально-психологічному, так і в фізіологічному плані. Змінюється все життя дитини: воно підпорядковується навчанню, шкільним справам. Це дуже напружений період, так як школа з перших же днів ставить перед учнями ряд завдань, не пов'язаних з їх досвідом, потребує максимальної мобілізації інтелектуальних та фізичних сил. Усі діти, з переповненими їх почуттями радості, гордості або здивування з приводу того, що діється в школі, відчувають тривогу, напруженість, розчарування. У першокласників у перші дні відвідування школи знижується протидія організму, можуть порушуватися сон, апетит, загострюються хронічні захворювання. Успіх та легкість адаптації дитини до школи пов'язані з її соціально-психологічною та фізіологічною готовністю до початку системного навчання. Досліджуючи адаптацію першокласників до навчання в школі, особлива увага зверталася на такі показники:<ul> <li> підготовку до навчання в школі, так звану шкільну зрілість;</li> <li> роботу учнів та їх поведінкову реакцію на уроках та під час відпочинку;</li> <li> емоційний стан учнів на уроках, перервах, вдома та під час інших ситуацій;</li> <li> рівень розвитку мотивації до навчання;</li> <li> соціалізацію учнів.</li></ul> Найпоширенішими факторами дезадаптації є: • «неправильні» методи виховання в сім’ї; • функціональна неготовність до навчання у школі; • проблеми у спілкуванні з дорослими; • неадекватне усвідомлення свого статусу в групі однолітків; • низький освітній рівень матері; • конфліктна ситуація в сім’ї; • негативний статус у колективі однолітків у дошкільному закладі; • низький освітній рівень батьків; • негативне ставлення до дітей учителя; • неповна сім’я тощо. Сигналами дезадаптації дитини можуть бути ознаки виснаження, втоми, зниження розумової працездатності, помилки у письмових роботах, підвищений рівень тривожності при хорошій успішності та ін. Ознаки виснаження: 1. Дитина крутиться, крутиться за партою. 2. Не може утримати позу. Лягає головою на парту, сутулиться, «стікає» по стільцю. 3. Позіхає. 4. Постійно моргає, облизує губи, вчиняє інші нав'язливі рухи. 5. Перекладає ручку з руки в руку. 6. Кожен урок просить дозволу вийти в туалет. 7. Багаторазово роняє друкарські предмети. 8. Не може повторити тільки що поставлене запитання. 9. Допускає нехарактерні помилки як в письмовій, так і в усному мовленні. 10. До кінця уроку почерк у нього погіршується. Ознаки стомлюваності, які проявляються на зміну: 1. Вегетативні реакції: блідість шкіри, яскраво-рожеві щоки, синява над верхньою губою. 2. Усамітнюється, не хоче спілкуватися з однокласниками. 3. Агресія по відношенню до однолітків. 4. Бігає по холу, не може переключитися на спокійний вид діяльності. 5. Ходить навшпиньки. На що слід звернути увагу і як трактувати результати письмових робіт. 1. Письмові роботи йдуть не по порядку. 2. Може написати на першій-ліпшій сторінці. 3. Може почати не з червоною рядки, а з середини рядка або навіть з середини аркуша. 4. Навіть у другій чверті пише літери дзеркально. 5. Переставляє літери в склади і склади у слові. 6. Пропускає букви. 7. Замінює літери, подібні за звучанням. 8. Не може переказати прочитане. Якщо ви зустріли в зошиті учня подібні особливості, потрібно направити дитину на додаткову діагностику до психолога. Такі особливості письмових робіт свідчать про те, що у дитини знижені функції програмування і контролю. 7-й пункт свідчить про порушення слуху. Причини того, що дитина не може переказати прочитане навіть за допомогою питань, можуть бути або прості - педагогічна занедбаність, або глибокі - не сформованість вищих кіркових функцій. Тривожність при хорошій успішності може бути обумовлена різними факторами. Причини тривожності криються, як правило, в самій дитині. Але все ж у деяких класах рівень тривоги вище, зокрема, там, де взагалі не оцінюють знання і вміння, діти не отримують зворотного зв'язку, їм здається, що все настільки погано, що й оцінювати нічого. У першому класі формально оцінок не ставлять, але діти досить швидко засвоюють альтернативну систему: «У мене синя наклейка, а Петро відповідав краще - у нього золота». Ознаки тривожності у добре успішних дітей. 1. Дитина боїться відповідати вивчений урок. Краще відповідає з місця, ніж у дошки. Краще відповідає вчителеві наодинці, ніж перед усім класом. 2. Плаксивий або агресивний, якщо йому роблять зауваження. 3. Заїкається, причому ТІЛЬКИ на уроці. 4. Проявляє рухове занепокоєння при відповідях (тиркаючи одяг, потирає руки, струшує кистями), часто моргає , облизує губи під час усних відповідей. Особливості виконання завдань у тривожних дітей. 1. Висока залежність від поведінки вчителя. При усних відповідях увага відвернута на поведінку вчителя, а не на те, що і як відповісти. Зчитує міміку педагога. 2. «Застрягання» на дрібних деталях, труднощі вичленення головної задачі. 3. Погано копіює за зразком. Дивиться на те, як виконує завдання сусід по парті. 4. При одноразово погано виконане завдання починає плакати і відмовляється займатися взагалі. <page> </page> Підсумки психолого-педагогічного консиліуму Поради та рекомендації психолога: 1. Розвивати навички самоконтролю в учнів через такі види роботи, що дають змогу зробити перевірку в парах, бо це стимулює активність дітей та розвиває їх уважність - у чужому легше та цікавіше орієнтуватися. 2. Використовувати такі прийоми та методи, що активізують пізнавальну роботу учнів на уроці - це ігрові ситуації, уявні подорожі та мандрівки у світ пізнання, асоціативні вправи, бо вони спонукають розвитку творчості, проблемні запитання, досліди, міні-дослідження та тести на самопізнання; дуже зручно та корисно якщо все це інтегрувати, наприклад на математиці - використовувати ліплення або малювання об'єктів чи предметів до прикладу чи задачі, на навчанні грамоти - при вивченні тієї чи іншої букви. Таким чином, уроки будуть проходити не так традиційно нудно, а набагато цікавіше, а дитина привчатиметься помічати свої успіхи в інших видах діяльності, ставати впевненішою та водночас розвиватиме свою дрібну моторику, що дуже впливає на розвиток мислення та емоцій. 3. Під час роботи учнів на уроці враховувати їх підготовку до уроку (навички самоорганізації), бути більш вимогливими. 4. Спонукати дітей до рефлексії свої почуттів та труднощів через рефлексивні вправи. 5. Сприяти розвитку психічних процесів та діагностики їх рівень через проведення розвивальних занять. 6. Формувати адекватну самооцінку та поведінку. Вправа «Сонце доброти». Робота в групах. - Давайте засвітимо «Сонце доброти». Для цього на промінцях напишіть риси, які притаманні добрій людині.(Діти пишуть на сонячних промінцях) - чуйність - жалість - милосердя - співчуття - співпереживання - відданість Робота з прислів’ями в парах. Гра «Збери прислів’я» Де є добро, там зникає зло. Доброта кінчається радістю. Від доброго слова світ радіє. Доброму слову ціни нема. Доброта немає кордонів. Хто добре починає,той добре кінчає. Добрі діти доброго слова послухають. Добре слово – золотий ключ. «Магічна свічка» -У народі кажуть: «Добро творить дива». Запалимо свічку і уявимо ,що вона магічна,і відтепер всі,хто візьме її в руки,перетворюються на чарівника. Включіть свою фантазію,уявіть,що кожен з вас став добрим чарівником. Щоб ви зробили ,ставши чарівником? Почніть так: - Якби я став чарівником,я б зробив би … Вправа «Сплети павутинку» Діти стають в коло. - А зараз пригадайте,хто з нашого класу і яке добро вам зробив. Ви будете передавати клубочок з нитками тому,хто зробив вам добро,тримаючи нитку в руках,тим самим плести павутинку доброти. Вправа «Займи позицію» - Існує думка,що головніше в світі багатство,а доброта зовсім не потрібна. Займіть позицію,згодні ви чи ні з цим висловлюванням. (Діти займають місце під відповідними сигнальними картками, пояснюють свій вибір. <page> </page><h1 align="center"> Рекомендації батькам щодо розвитку творчих можливостей дитини</h1> 1. Визначайте раніше не визнані або не використані можливості дитини. 2. Підтримуйте бажання дитини працювати самостійно. 3. Не втручайтесь в процес творчої діяльності сина або дочки. 4. Давайте дитині свободу вибору методів досягнення мети. 5. Створюйте умови для конкретного втілення творчих ідей дитини. 6. Заохочуйте дитину до роботи у груповому творчому процесі. 7. Заохочуйте до роботи над проектами, запропонованими самою дитиною. 8. Не тисніть на дитину, створюйте вільну, невимушену атмосферу. 9. Схвалюйте результати діяльності сина чи доньки у якійсь одній галузі, з метою спонукати бажання випробувати себе в інших видах діяльності. 10.Підкреслюйте позитивне значення індивідуальних особливостей вашої дитини. 11 .Шануйте потенційні можливості дитини, якщо вона в чому-небудь відстає. 12.Демонструйте свій ентузіазм у якійсь діяльності. 13.Підтримуйте своїм авторитетом дитину, що висловлює відмінну від інших думку й у зв'язку з цим відчуває тиск з боку своїх однолітків. 14.Допомагайте дитині знаходити у її фантазіях зв'язок із реальним світом. 15.Одержуйте максимальну користь від її хобі, конкретних захоплень і індиідуальних схильностей. 16.Виявляйте терпиме ставлення (хоча б тимчасово) до можливого безладдя у зв'язку з творчою роботою дитини. 17.Заохочуйте максимальне залучення дитини до спільної творчої роботи із старшими. 18.Постійно переконуйте дитину, що ви для неї є однодумцем, а не опонентом. ТЕСТ "НЕ ПРОҐАВ ВУНДЕРКІНДА!" Кожна дитина мас свої тільки йому властиві риси, які розізнаються в ранньому віці, тому обов'язок батьків — помітити і розвинути приховані здібності та задатки. Ось тут і може допомогти запропонований тест 1. Ваша дитина навчилася рано читати, до шестирічному віку самостійно – 7 балів, - за допомогою когось - 5 балів 2. Читає багато книг, причому швидко — 2 бали. 3. Сам або за допомогою когось зацікавився словниками і енциклопедіями — 2 бали. 4. Легко навчився читати, але відчуває труднощі при читанні — 1 бал. 5. Здійснює заняття за закритими дверима, а друзі в нього, як правило, старші за нього — 2 бали 6. Веде бесіди зі старшими як рівний з рівними — 2 бали 7. Ставить багато різних каверзних запитань, заганяючи підчас дорослих у кут 2 бали. 8. У нього готові відповіді навіть, здавалося, на раптові запитання — 1 бал. 9. Іноді неуважний, але завжди вміє робити цікаві повідомлення (скажімо, після перегляду кінофільму, телепередачі чи спостереження за чим-небудь) — 2 бали. 10. Із задоволенням вступає в бесіду про навколишній світ, дає свою оцінку явищам — 1 бал. 11. До одноманітних справ ставиться з нудьгою миття посуду, виконання навчальних вправ, які не вимагають великих зусиль — 1 бал. 12. Чутливий до несправедливості, якщо навіть це не стосується його самого —2 бали. 13. Має багатий словниковий запас та вміло використовує в розмові різні терміни — 2 бали. 14. Любить складні ігри (шахи та ін), які вимагають кмітливості - 1 бал. 15. У ранньому віці цікавиться тим, що вивчають старшокласники — 1 бал. 16. Любить різні заняття, причому хоче робити все самостійно — 2 бали. 17. Його цікавить Всесвіт, він цікавиться питаннями світостворення і всім, що стосується давньої історії — 2 бали 18. У школі навчається без особливих зусиль, швидко схоплює матеріал та має свою думку із багатьох питань — 2 бали. 19.Досить розвинуте почуття сприймання музики, образотворчого мистецтва, навколишнього світу і в усьому шукає гармонію — 2 бали. Ось і весь тест вашого "вундеркінда", якщо він таким є. А це залежить від того, скільки балів одержить він при підрахунку. Слід врахувати, що об'єктивність тестування залежить від чітких відповідей на запитання. Якщо ви набрали від 10 до 13 — це говорить про те, що ваша дитина має певні здібності, а тому вам потрібно потурбуватися про те, щоб організувати її навчання та спрямовувати розвиток її здібностей <page> </page><h3 class="Center"> ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ</h3> 1. Допомагайте школяру у навчанні, домагайтеся, щоб він досконально зрозумів навіть найдрібніші деталі виконання важкого завдання. Хай навіть дитина виконає одне-два подібних завдання і детально пояснить, що та як вона робить. 2. Розвивайте увагу, мислення та пам’ять дитини, грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості (у розвідників, мисливців, індійців на полюванні тощо), вирішуйте посильні головоломки, розв’язуйте кросворди, шаради. Робіть усе це якомога частіше. 3. Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня, емоційно забарвлюйте її навчальну діяльність, але не перестарайтеся, інакше може виникнути так зване «емоційне стомлення»: дитина може стати капризною, роздратованою, плаксивою. Використовуйте гумор, але не сарказм та насмішки! Терпіть дитячі жарти, якими б безглуздими вони не були, використовуйте гумор з метою розрядки та привернення дитини на свій бік. 4. Дуже важливо у навчальних та у всіх інших заняттях допомогти школяреві виробити об’єктивні критерії власної успішності та неуспішності; з допомогою дорослих слід розвинути у нього прагнення вдосконалювати свої здібності. Почніть з вироблення звички добре виконувати домашні завдання. Принципи спілкування з агресивними дітьми: Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена. Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об'єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася. Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву. Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас. Поради батькам конфліктних дітей Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі». Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об'єктивно розібратися в причинах її виникнення. Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації. Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх. <page> </page><h3 align="center"> Батькам першокласника</h3> При спілкуванні з дітьми не слід уживати такі, наприклад, висловлювання: Я тисячу разів казав тобі, що... Скільки разів треба повторювати...Про що ти тільки думаєш...Невже тобі важко запам'ятати, що...Ти стаєш...Ти такий же, як...Відчепись, ніколи мені...Чому Олена (Настя, Ліля і т. д.) така, а ти - ні... При спілкуванні з дітьми бажане вживання таких висловлювань: Ти в мене найрозумніший (красивий і т. д.). Як добре, що в мене є ти. Ти в мене молодець. Я тебе дуже люблю. Як ти добре це зробив, навчи й мене. Дякую тобі, я тобі дуже вдячна. Якби не ти, я б ніколи з цим не справився. Рекомендації батькам: 1) Безумовно приймайте свою дитину. 2) Активно слухайте її переживання, думки. 3) Якнайчастіше спілкуйтеся з нею, займайтеся, читайте, грайте, пишіть один одному листи та записки. 4) Не втручайтесь у її заняття, що їй по плечу. 5) Допомагайте, коли просить. 6) Підтримуйте та відзначайте її успіхи. 7) Розповідайте про свої проблеми, діліться своїми почуттями. 8) Вирішуйте конфлікти мирно. 9) Використовуйте у спілкуванні фрази, що викликають позитивні емоції. 10) Обіймайте та цілуйте один одного не менше чотирьох разів на день. Рекомендації щодо організації правильного режиму дня першокласника 1. Правильно обладнайте робоче місце дитини 2. Правильне харчування обов’язкове. Хороший сніданок дуже необхідний. Корисні речовини надходять в кров, і та у свою чергу живить мозок, який буде активно працювати. 3. Проводжайте дитину теплими словами з побажанням гарного дня. Не прощайтеся з дитиною фразами – дивись не балуйся», «веди себе добре», «щоб сьогодні не було поганих оцінок» , «якщо ти зробиш, то ...» і т.д , дитина не комп’ютер щоб її такими фразами програмувати. Побажайте краще удачі, та підбадьорте, якщо знаєте що сьогодні такий важкий день для вашої дитини. 4. Навчить своє чадо «тримати спину» 5.Слідкуйте за зором дитини 6. Слідкуйте за вчасним виконанням домашнього завдання Оптимальний час для домашнього завдання - 15-16 годин. Починати з самого важкого, поки увага на висоті. І не намагайтеся зробити все уроки відразу, не перевантажуйте дитину. Тривалість безперервного читання не повинна перевищувати 8 хвилин, а оптимальна тривалість безперервного письма - 2 хвилини. Крім цього, через кожні півгодини занять потрібно робити 5-хвилинну гімнастику для рук. Згадайте старий віршик: «Мы читали, мы писали, наши пальчики устали» і стискайте пальці разом з дитиною. 7. Слідкуйте за режимом сну. Сон першокласника становить 11-12 годин на добу, при цьому шестирічкам необхідний 1-2-годинний денний сон. Не забувайте провітрювати кімнату перед сном 8. Частіше хваліть. Спілкуйтеся зі своїм першокласником, уважно слухайте його розповіді про школу, обговорюйте всі події, що відбуваються в його житті. Частіше хваліть малюка, він потребує вашої підтримки. Заохочуйте кожне маленьке і велике досягнення: справа в тому, що особливо у віці 6-7 років діти орієнтовані на реакцію дорослих. 9. Не перевантажуйте портфель Рік, що відокремлює 6-річної дитини від 7-річного, дуже важливий для фізичного, функціонального і психічного розвитку. На думку психологів, саме в цей час формуються багато психологічні новоутворення: механізми регуляції поведінки, орієнтація на соціальні норми та вимоги, самооцінка і т. п. Інтенсивно дозріває кора головного мозку, розвиваються всі пізнавальні функції (насамперед, організації та довільної регуляції діяльності). Ось чому багато дослідників вважають більш оптимальним для вступу в школу вік не 6 (до 1 вересня), а 6,5-7 років. Взаємини однокласників Відомий педагог і психолог Симон Соловейчик, ім'я якого значуще для цілого покоління учнів, батьків і вчителів, опублікував правила, що можуть допомогти батькам підготувати дитину до спілкування з однокласниками у школі. Батькам необхідно пояснити ці правила дитині та з їх допомогою готувати дитину до дорослого життя. Не віднімай чужого, але і своє не віддавай. Попрохали - дай, намагаються відняти - намагайся захиститись. Не бийся без причини. Кличуть грати - іди, не кличуть - спитай дозволу грати разом, це не соромно. Грай чесно, не підводь своїх товаришів. Не дражни нікого, не канюч, не випрошуй нічого. Два рази ні в кого нічого не проси. Через оцінки не плач, будь гордим. З учителем через оцінки не сперечайся і на вчителя за оцінки не ображайся. Намагайся все робити вчасно і думай про добрі результати, вони обов'язково в тебе будуть. Не ябедничай і не наговорюй ні на кого. Намагайся бути акуратним. Частіше кажи: давай дружити, давай грати, давай разом підемо додому. Пам'ятай: ти не краще за всіх, ти не гірше всіх! Ти - неповторний для самого себе, батьків, учителів, друзів! Рекомендації батькам по корекції тривожності дітей У роботі з дітьми з тривожністю необхідно Постійно підбадьорювати ,заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях; Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності,уміння правильно оцінити їх ,опосередковано ставитися до власних успіхів ,невдач ,не боятися помилок ,використовувати їх для розвитку діяльності ; Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей; Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності ; Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками , розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей; Щоб перебороти скутість ,потрібно допомагати дитині розслаблюватися ,знімати напругу за допомогою рухливих ігор ,музики ,спортивних вправ ;допоможе інсценізація етюдів на пряв сміливості,рішучості ,що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем;ігри,що виражають тривожність занепокоєння учасників ,дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх , оцінити їх як характеристики ігрових персонажів ,а не даної дитини,і на основі психологічного «розототожнення» з носі є гнітючих переживань позбутися власних страхів. Не сваріть дитину за те,що вона посміла гніватися на вас. Навпаки,поставтеся до неї,до її обурення з розумінням і повагою :допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас. Тільки тоді,коли емоції згаснуть,розкажіть дитині про те,як ви переживали,коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій . Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування,терпимо його доти,доки воно не вибухне,як вулкан,яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так,щоб не принизити дитину,не звинуватити,а просто виявити своє незадоволення. Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки Не оберігайте дитину від повсякденних справ,не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого. Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує. Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її. Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього. Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи. Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра). Особливості стилю поведінки із сором'язливими дітьми: Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей. Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій. Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах. Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв'язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором'язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку на стільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате , ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається. Кілька порад батькам замкнутих дітей: Розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте її з новими людьми. Підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви довідалися, а також, яке задоволення ви одержали, спілкуючись з тією чи іншою людиною. Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується. <page> </page> Ліворука дитина: особливості роботи з нею Існує декілька видів ліворукості, що принципово різняться за своїм походженням. Розрізняють природне, генетичне і спадкове лівшество і ліворукість. Перше означає, що провідну роль у роботі мозку бере на себе права півкуля, і це відповідає певному стійкому типу роботи нервової системи і головного мозку. Ліворукість же припускає активне використання тимчасово або назавжди лівої руки. Спричинити це можуть родова травма, особливості розвитку і навіть виховання. У міру зростання дитини й активізації роботи лівої півкулі у таких дітей може відбутися «чарівне перетворення» шульги на правшу. Не слід перенавчати дитину-шульгу. «Рукість» не можна змінювати на свій розсуд — будь-яке втручання в роботу мозку призводить до непередбачуваних наслідків. Часто у ліворуких дітей, яких наполегливо перенавчали, розвиваються невротичні реакції та неврози. Ознаками цих небажаних явищ можуть бути: порушення сну й апетиту, головні болі, болі в животі, страхи, денний і нічний енурез, заїкання, тики, нав'язливі рухи, підвищена збудливість, дратівливість. Можуть виникнути заколисування у транспорті, підвищена чутливість до спеки, задухи, запахів, тривалий неспокій, непосидючість, млявість, загальмованість, погіршення зору і навіть бронхіальна астма. Відмінні риси шульги: – підвищена здатність чітко сприймати звуки та інтонації, відрізняти найтонші відтінки кольору, чого не можуть, на жаль, правші; – образна пам'ять, що надовго зберігає яскраві враження; – легкість орієнтування в просторі; – потяг до парадоксів.<hr /> Тест на Визначення провідної руки 1. Перед дитиною покласти декілька сірникових коробок і попросити знайти сірник в одній із коробок. Провідною вважається та рука, що здійснює активні дії (відкриває і закриває коробку). 2. Запропонувати дитині декілька пляшок із кришками, що закручуються. Провідною вважається та рука, що виконує активні дії. 3. Перед дитиною лежить маленький м'ячик. Попросіть його підняти. Рекомендується повторити процедуру кілька разів. 4. Запропонувати дитині розв'язати декілька (зав'язаних не туго) вузликів з шнура або мотузка. Ведучою вважається рука, яка розв'язує вузол, а інша рука тримає вузол. 5. Попросити дитину поаплодувати своєму улюбленому мультфільму. Провідною вважається активніша і рухливіша рука, що здійснює ударні рухи об долоню другої руки. 6. Запропонувати дитині взяти до рук годинник і завести його. Провідною вважається рука, яка повертає важіль годинника, а друга — тримає годинник. 7. Пограти з дитиною в гру «Сорока-білобока» і подивитися: пальцями якої руки дитина малює круги. Провідною вважається рука, пальцями якої дитина малює круги на долоні другої. 8. Запропонувати дитині взяти зі столу улюблену м'яку іграшку і погладити її, тримаючи в руці. Зазвичай провідна рука гладить. Якщо більшість завдань дитина виконує лівою рукою, то можна припустити, що у дитини ліворукість (правопівкульність). Дітей, які однаково добре володіють і правою, і лівою рукою, називають амбідекстрами.<hr /> Рекомендації щодо роботи з ліворукими дітьми 1. Початок будь-якого заняття потрібно вибудовувати з опорою на попереднє: пригадати, що робили, тобто враховувати закономірності пам'яті правопівкульних людей — від сьогодення до минулого. 2. Необхідно створювати психологічно комфортну і незвичайну, творчу атмосферу. 3. Надавати дитині можливість зануритися в атмосферу того, що відбувається, і самостійно сформувати якийсь образ (потрібно враховувати, що шульги відрізняються цілісним сприйняттям, образ у них формується разом із подією). 4. Мовлення під час спілкування з такою дитиною повинне бути образним, емоційним; бажано підкріплювати слова наочними образами. При цьому мовлення не повинне переважати над образами, оскільки будь-яка картинка, запах або музика дадуть дитині більше інформації, ніж слово. 5. Краще займатися різноманітними, але близькими один до одного видами діяльності, що не вимагають постійної зміни місця і положення в просторі. 6. Необхідно пам'ятати, що шульги спираються на свою суб'єктивну думку, тому вони не особливо зважають на думку оточуючих. 7. Шульги швидко втомлюються, тому необхідно їх ознайомити з різними видами відпочинку: вдихання приємних ароматів, релаксація тощо. Але при цьому слід ураховувати, що ліворукі діти більше піддаються навіюванню, тому релаксацію доцільніше проводити з елементами сугестії (навіювання). Під час підготовки ліворуких дітей до школи слід ураховувати, що на сучасному етапі випускаються канцелярські товари для таких дітей: 1) особливість ручок, олівців, фломастерів полягає у тому, що виїмка на корпусі розташована таким чином, що рука «лягає» правильно, набуваючи зручного положення; 2) шкала в лінійках написана «навпаки» — не справа наліво, а зліва направо; 3) кільце в ножицях для захоплення зроблене під ліву руку (воно більше); 4) лезо в точилах із лівим заточуванням, що дозволяє дитині тримати точило в правій руці, а олівець — у лівій. Обертальні рухи кистю здійснюються «від себе» (правильно і зручно). Ігри і вправи Описані нижче ігри дуже добре використовувати в роботі з дошкільниками, оскільки вони сприяють формуванню і розвитку моторики, особливо дрібних рухів кистей рук і пальців як правої, так і лівої руки. Перед кожним учнем лежать по 15 сірників. Потрібно якнайшвидше перенести ці сірники один за одним на відстані 30 см і скласти таким чином, щоб головки були обернені в один бік. Під час перенесення сірники не повинні ковзати по столу. Виконати умови гри, користуючись: а) будь-якими пальцями обох рук; б) будь-якими пальцями лівої руки; в) тільки двома пальцями — великим і мізинцем; г) тільки вказівним і середнім пальцями; д) тільки середнім і безіменним пальцями; е) тільки безіменним пальцем і мізинцем; ж) двома мізинцями обох рук, викласти пряму з 10 сірників; з) безіменним пальцем і мізинцем, побудувати 4 трикутники; и) середнім пальцем і мізинцем, побудувати 3 чотирикутники; к) вказівним і безіменним пальцями, побудувати «колодязь» із 16 сірників. Попросити дитину відповісти на питання: «Яке завдання було найважче виконувати?», «А яке — найпростіше?», «Які пальці у тебе розвинені більше, а які — менше?» Перед кожною дитиною лежить зім'ятий аркуш писального паперу (коли аркуш сильно потреться, його слід замінити). Запропонувати виконати такі завдання: а) Користуючись усіма пальцями обох рук, слід якомога швидше розгладити аркуш так, щоб жоден край не залишився заломленим. б) Те саме зробити, користуючись однією рукою. в) Повторити те саме, користуючись двома великими, потім вказівними, потім середніми пальцями обох рук. г) Зробити те саме, користуючись тільки двома мізинцями. д) Розгладити аркуш кулаками обох рук. е) Розгладити аркуш великим і вказівним пальцями однієї руки. ж) Розгладити аркуш вказівним і середнім пальцями однієї руки. з) Розгладити аркуш середнім і безіменним пальцями однієї руки. и) Розгладити аркуш безіменним пальцем і мізинцем однієї руки. к) Розгладити аркуш яким-небудь пальцем однієї руки. л) Повторити всі ці вправи із заплющеними очима. Не обов'язково виконувати всі вправи — можна обрати окремі, які педагог уважає найкориснішими.<hr /> Близнюки На столах лежать: газета, згорнута у декілька разів пакетом; черевик, у якого розв'язані шнурки; пляшка з кришкою, що закручується, лежить окремо; коробка, поруч із якою лежать різні дрібні предмети; стрічка, згорнута в рулон, тощо. Діти об'єднуються в пари. Пара «близнят» обіймає один одного міцно за талію, таким чином, що у кожного тільки одна вільна рука: в одного — ліва, у другого — права. Пари підходять до столу з предметами і за командою вчителя своїми вільними руками виконують команди:<ul> <li> розгорнути газету повністю;</li> <li> зашнурувати черевик;</li> <li> закрутити кришку на пляшці до упору;</li></ul> – скласти предмети в коробку; – розвернути стрічку; – усі предмети скласти на газету, – газету акуратно скрутити подарунковим пакетом і перев'язати стрічкою. Гру можна ускладнити таким чином. У «близнят» зв'язують дві руки: праву руку одного учня й ліву другого. Таким чином, у них виявиться три руки на двох. Запропонувати виконати ці самі завдання в такому положенні. Пальці – помічники і пальці – нероби Перед грою вихователь нагадує, як називається кожен палець на руці. Просить дітей показати великий палець, мізинець, середній, вказівний, безіменний. Далі пропонує дітям відкрити сумки, рюкзаки. Тепер на правій руці просить притиснути до долоні вказівний і середній пальці й тримати їх міцніше великим пальцем. Ліву руку закласти за спину, а двома пальцями правої руки — мізинцем і безіменним — дістати з портфеля яку-небудь книгу і розгорнути її на певній сторінці. Нагадує, що виконати завдання складно: пальці не слухаються, чому ж вони такі слабкі? Тому що недостатньо працюють, не вправляються і залишаються недоростками. Вихователь запитує у дошкільників, які пальці вони вважають найрозвиненішими (великий, вказівний, середній). Потім пропонує відпустити вказівний і середній пальці на правій руці, виконати запропоновану вправу однією правою рукою: дістати книгу і розгорнути її на певній сторінці. Запитує, чи легше було виконати це завдання. Згодом пропонує розпочати гру. На столі лежать чотири голки і нитки завдовжки 1м. За стіл сідають двоє дітей. Гру доречніше проводити між декількома парами (для кожної пари готується стіл, на якому лежать голки і нитка). Тоді гра набуває змагального характеру. Діти повинні притиснути до долонь обох рук по три пальці — великий, вказівний і середній, а мізинцем і безіменним однієї руки взяти кінець нитки, а в другу руку — голку. Діти в парі можуть допомагати одне одному. Далі завдання ускладнюється. Тепер дозволяється користуватися всіма пальцями обох рук, втягати нитку потрібно не у дві, а в чотири голки. Дорослий порівнює, як діти виконали завдання в першому і в другому випадках. Скільки часу знадобилося для того, щоб виконати запропоновану умову гри. Відзначає, що є пальці, які не беруть участі у повсякденній праці, нічого не вміють робити, а також ті, що повсякчас вправляються, — справжні умільці. <div> </div> https://files.fm/thumb_show.php?i=knuv9yyv&view

Криворізький ліцей № 24 Криворізької міської ради